Дмитро Вітовський (* 8 листопада 1887, с. Медуха, Галицький район, Івано-Франківська область — † 2 серпня 1919, Рацибуж, Сілезія, нині Польща) — український політик і військовик, полковник Легіону Українських Січових Стрільців, полковник, начальний командант УГА, Державний секретар військових справ ЗУНР.

                                                    Життєпис

Народився 8 листопада 1887 року у селянській родині в селі Медуха Станіславського повіту, випускник Станіславівської гімназії та правничого факультету Львівського університету.Член Головної Управи Української радикальної партії, організатор «Січей», голова драгоманівської таємної організації, один із найактивніших провідників студентської молоді. Брав участь у боротьбі за створення українського університету, розробив план звільнення з в'язниці Мирослава Січинського, котрий здійснив замах на намісника Галичини графа Андрія Потоцького. За активну політичну діяльність був засуджений та позбавлений старшинського ступеня австрійської армії, якого отримав 1908 року.

                                                        В Легіоні УСС

В легіоні УСС, куди був переведений з австрійського війська, перебував із серпня 1914 року, командир однієї з найкращих сотень напівкурення Шухевича.В жовтні сотню Вітовського підпорядкували генералу Леману, командиру восьмої кінної дивізії яка брала участь у жовтневому наступі Австрійських військ на Галичині. Наступ проводився в напрямку з Ужка до Старого Самбора, за словами самого Вітовського це пов'язання з кіннотою було не надто вдалим:«Важко навздігнати її, та ще й нами як єдиною піхотною частиною закривали всі діри»Згодом сотня Вітовського брала участь у боях під Туркою та Нагуєвичами, де заледве не потрапила до російського полону.Дмитро Вітовський був стрілецьким ідеологом та одним з неформальних лідерів УСС, ініціатором стрілецького фонду.В 1916–1917 рр. разом з четарем Миколою Саєвичем і четарем М. Гаврилком організовував українське шкільництво на Волині, а в 1918 — на Поділлі. В період Української держави деякий час був комендантом Жмеринки, де послідовно проводив організаційну діяльність зі створення українських державних органів влади

                                                               Організатор і керівник Листопадового чину

Один з керівників Листопадового чину 1918 року у Львові, командир збройних сил ЗУНР, пізніше — державний секретар військових справ ЗУНР, член УНРади від Української радикальної партії.У травні 1919 року — член делегації на мирній конференції в Парижі, яка за дорученням Державного секретаріату мала домагатись припинення агресії Польської держави проти ЗУНР.Видавав офіційну газету українських січових стрільців «Шляхи».Мав письменницький хист. Найчастіше виступав під псевдонімом Гнат Буряк.

Загибель в авіакатастрофі

Повертаючись в Україну, загинув в авіакатастрофі під Ратибором (Сілезія). До недавна вважалося, що він загинув 4 серпня 1919, проте київський історик Павло Гай-Нижник на підставі раніше невідомих документів встановив, що Дмитро Вітовський загинув 2 серпня 1919.Поховання і перепоховання в УкраїніПохований був у Берліні 14 серпня 1919 року на цвинтарі Гугенотів.1 листопада 2002 його прах урочисто перепоховано на Личаківському цвинтарі міста Львова; перепохованням опікувався Ференцевич Юрій.

Вшанування пам'яті

2003 — в селищі Брошнів-Осада (Івано-Франківська область) Дмитру Вітовському встановлено пам'ятник.
Встановлено пам'ятники у селі Підгороддя біля Рогатина та в рідному селі Медусі.
На честь Дмитра Вітовського названо вулицю у Львові та Івано-Франківську.