Економічне становище УРСР у роки «застою»
1. На початку 60-х років сповільнилися темпи розвитку промисловості.
2. Семирічний план розвитку народного господарства (1959-1965 рр.) не було виконано.
3. Посилилося безсистемне перенасичення України промисловими підприємствами, що згубно позначилося на її екології.
4. Постійно знижувалися темпи приросту промислової продукції.
5. Давалася взнаки відстала структура виробництва.
6. За 1958-1962 рр. вдвічі скоротився приріст національного прибутку.
7. Практикувався випуск продукції низької якості.
8. Зменшувався приріст продуктивності праці.
9. Знизився життєвий рівень більшості населення СРСР.
10. Колгоспи перебували у скрутному становищі.
11. Поглиблювалася диспропорція у розвитку галузей народного господарства, значні кошти витрачали на розвиток важкої промисловості.
12. Перед мільйонами людей постала житлова проблема.
Висновок Тяжка ситуація в країні вимагала негайних і глибоких економічних реформ.
Економічна реформа — це зміни в системі господарського механізму, що їх проводить держава, спрямовані на розвиток і підвищення економічної ефективності виробництва, система заходів із вдосконалення управління виробництвом, які відповідали б потребам часу. Програму економічних реформ розробив голова радянського уряду Олексій Косигін і спробував реалізувати їх у 1965-1967 рр. Реформи у сільському господарстві Березень 1965 р. Пленум ЦК КПРС. Обговорив питання «Про невідкладні заходи подальшого розвитку сільського господарства СРСР» і схвалив низку заходів.
1. Запроваджувалася вільна заготівля сільськогосподарської продукції за сталими цінами.
2. Змінено практику планування (план заготівлі сільськогосподарської продукції встановлювали не на рік, а на тривалу перспективу).
3. Скасовувалася практика щорічних змін у заготівельних цінах залежно від урожайності.
4. Підвищено основні закупівельні ціни з урахуванням кліматичних умов та умов виробництва в окремих районах.
5. За здавання колгоспниками понадпланової продукції встановлювали 50% надбавки основної закупівельної ціни.
6. Взято курс на інтенсифікацію сільського господарства.
7. У сільське господарство спрямовували значні капіталовкладення.
8. Передбачалися заходи щодо зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства, що мали сприяти ліквідації відставання аграрного виробництва, створення в країні достатку продовольства і сировини для промисловості. Реформи в управлінні Вересень 1965 р. Пленум ЦК КПРС.
Прийнято постанову «Про поліпшення управління промисловістю, вдосконалення планування та посилення економічного стимулювання промислового виробництва».
1. Прийнято рішення про ліквідацію раднаргоспів і відновлення галузевої форми управління.
2. Обмежено права республік та їхніх територіальних органів.
3. Відновлено союзні та союзно-республіканські міністерства. Створено 22 союзно-республіканських та 7 республіканських міністерств: автомобільного транспорту і шосейних доріг, будівництва, комунального господарства, місцевої промисловості, освіти, охорони громадського порядку, соціального забезпечення.
4. Створено 9 нових загальносоюзних і 11 союзно-республіканських міністерств.
5. Здійснювалося вдосконалення планування. Передбачалося підвищення наукового рівня планування економіки.
Реформи в промисловості
1. Взято курс на інтенсифікацію промислового виробництва.
2. Основним критерієм господарської діяльності підприємств передбачалося зробити не валові показники, як було раніше, а обсяг реалізації.
3. Встановлювали економічно обґрунтовані ціни.
4. Вводили ринкові економічні регулятори. Зроблено переоцінювання діяльності підприємств із планових показників на рентабельність, госпрозрахунок і прибуток.
5. Розширювалася господарська самостійність підприємств.
6. Підприємства одержали право витрачати на власні потреби до 40% прибутку.
7. На підприємствах запроваджували принцип матеріального заохочення.
8. Під час оцінювання роботи підприємств брали показники не валового випуску продукції, а її реалізацію й одержання прибутку. Госпрозрахунок — метод господарювання підприємств в умовах соціалістичної економіки, який поєднував централізоване керівництво з певною господарською самостійністю підприємств. Рентабельний — який виправдовує затрати, дає прибутки; прибутковий, доцільний. Прибуток — дохід, одержаний від будь-якої діяльності. Реалізація — продаж. Восьма п’ятирічка (1966-1970 рр.) (Її називають «золотою», вона припала на період реформування, була найуспішнішою, її підсумки найкращі за останні 35 років, відзначалася прискоренням темпів і значним підвищенням ефективності виробництва і була єдиною, яку виконано).
На певний час підприємства дістали відносну самостійність.
1. Протягом п’ятирічки обсяг промислової продукції зріс на 50%. Причому 2/3 приросту одержано за рахунок підвищення продуктивності праці.
2. Збудовано 250 нових підприємств,
3. Україна освоїла виробництво 440 зразків нової техніки й матеріалів.
4. На підприємствах введено в дію 310 повністю автоматизованих виробництв.
5. З виробництва знято 1115 зразків старої техніки.
6. Позитивні зрушення відбувалися переважно у важкій промисловості — металургії, енергетиці, промисловому машинобудуванні. Виробництво предметів споживання й надалі відставало від потреб населення.
7. Завершилося спорудження найбільших у Європі теплових електростанцій — Придніпровської, Зміївської, Бурштинської, Старобешівської, Луганської.
8. Створено єдину енергетичну систему республіки.
9. Завершено електрифікацію сіл України.
10. Зростало застосування мінеральних добрив (з 2,1 млн тонн у 1965 році до 3 млн тонн у 1970 р.), впроваджувалися врожайніші сорти зернових і технічних культур.
11. Запроваджено гарантовану оплату праці працівників колгоспів за тарифними ставками відповідних категорій робітників і службовців радгоспів.
12. Дещо зміцнився кадровий склад спеціалістів радгоспів і колгоспів.
Підсумки
• Реформи не було доведено до кінця.
• Продовольча ситуація і надалі залишалася складною.
Після 1970 р. темпи економічного зростання почали спадати.
Причини неуспіхів економічних реформ
1. Економічні реформи не зачіпали основ командно-адміністративної системи.
2. Ринкові ідеї не було сприйнято у вищих ешелонах влади.
3. Реформа не зачіпала сферу управління, в якій процвітав формалізм, бюрократизм.
4. Посилилося директивне планування і силове управління, що поступово вело до вихолощення реформи, а на початку 70-х років — до її згортання.
5. Владні структури намагалися посилити централізм в економіці, а паралельно впровадити ринкові економічні регулятори — рентабельність, прибуток тощо. Це була спроба вмонтувати елементи економічного стимулювання в командну систему.
6. Повільно впроваджувалися досягнення НТР.
7. За такими показниками, як упровадження нових технологій, електронної техніки СРСР помітно відставав від світового рівня.
8. Економіка зберегла екстенсивний характер, що зумовлювало зростання затрат, вимагало залучення до виробництва додаткових робочих рук.
9. Якість продукції залишалася низькою.
10. Збереглася диспропорція у розвитку галузей народного господарства.
11. Виробництво предметів народного споживання значно відставало від розвитку важкої промисловості.
12. Запровадження повного господарського розрахунку на підприємствах здійснювалося повільно і непослідовно.
Висновки
• Реформи мали негативні як економічні, так і політичні наслідки, бо перервалися усталені економічні зв’язки, зросла собівартість продукції і впала дисципліна постачань.
• Позбавлення республік права управляти підприємствами на своїй території, насадження централізаторських тенденцій, посилення командно-адміністративних методів управління — все це позбавляло реальних перспектив.
• Потужною перепоною на шляху реформ став бюрократичний апарат.
• Економічне реформування не можливе без політичного, без демократизації влади та управління, без реального державного суверенітету республік. Економічне становище УРСР у 70-ті — на початку 80-х років XX ст.
Негативні чинники у промисловості
1. Елементи госпрозрахунку зводилися нанівець плановою економікою.
2. Придушувалася господарська ініціатива, ледь помітна самостійність підприємств, нові економічні методи в управлінні виробництвом.
3. Зменшувалися середньорічні темпи приросту основних показників економічного розвитку, що свідчило про значну кризу в промисловості.
4. Хронічним стало невиконання «накреслених» партійними з’їздами планів.
5. Відбувалося значне зростання управлінського бюрократичного апарату.
6. Зростання продуктивності праці та обсягів виробництва не відповідало рівню заробітної плати.
7. Відбувалося залучення нових джерел та робочої сили.
8. Партійно-державне керівництво не зуміло використати «нафтодолари» для створення потрібних галузей промисловості, модернізації народного господарства в цілому. Ці кошти просто «проїдали».
9. Знижувалася якість продукції.
10. Вироблялася велика кількість нікому не потрібних речей лише тому, що це було заплановано.
11. Виробничі фонди були застарілими і вимагали оновлення.
12. Катастрофічно не вистачало металу, будівельних матеріалів, обладнання, палива, паперу, транспортних засобів, предметів першої необхідності.
13. Широкого розмаху набули приписки на виробництві, хабарництво, казнокрадство, формування мафіозних структур і зрощування їх з державним апаратом.
14. Зберігалася система централізованого матеріально-технічного постачання.
15. Економіка продовжувала розвиватися екстенсивним методом.
16. Основну частку капіталовкладень спрямовували не на оновлення й реконструкцію наявних виробничих потужностей, не на впровадження нових технологій, а на будівництво нових підприємств.
17. Велося форсоване будівництво підприємств «великої хімії».
18. Відбувалося забруднення природного середовища відходами мінерально-сировинного комплексу.
19. В Україні склався небезпечний рівень концентрації атомних електростанцій, будівництво їх велося без урахування геологічних особливостей місцевості, за застарілими технологіями.
Негативні чинники у сільському господарстві
1. Темпи розвитку сільського господарства суттєво уповільнилися.
2. Значно зменшився приріст сільськогосподарської продукції.
3. З року в рік збільшувався розрив між зростанням фінансування сільського господарства та обсягом виробленої продукції. За 1966-1985 рр. середньорічні капітальні вкладення в сільськогосподарське виробництво збільшилися у 2,5 разу, а валовий збір зерна лише на 18%.
4. Характерна низька врожайність, великі втрати урожаю під час збирання, перевезення й зберігання.
5. Держава змушена була купляти хліб за кордоном.
6. Постійно зростали ціни на техніку, будівельні матеріали й добрива, що надходили в село.
7. Виявилася недосконалість колгоспно-радгоспної системи.
8. Ліквідовували «малоперспективні» населені пункти, мешканців яких переселяли у центральні садиби. Протягом 1972-1986 рр. в Україні зникло 1502 села. Цьому штучному процесу не було ні економічного, ні соціального виправдання.
9. Відбувалася значна міграція сільського населення до міст.
10. Почав відчуватися гострий дефіцит робочої сили в колгоспах і радгоспах.
11. Науково-технічна революція мало торкнулася сільського господарства України.
12. Переважала ручна праця. Так, 1985 р. ручною працею у рослинництві було зайнято 71,4% колгоспників і 79,9% працівників радгоспів.
13. У процесі збирання, заготівлі, перероблення, зберігання і транспортування українські колгоспи і радгоспи втрачали значну частину врожаю.
14. Почали систематично залучати до сільськогосподарських робіт студентів, робітників, інженерно-технічних працівників, солдатів.
15. Представники партійного і державного апарату постійно втручалися у діяльність колгоспів і радгоспів, спускали «зверху» безліч директив щодо технології ведення рослинництва і тваринництва.
16. Відбувалося нищення прискореними темпами чорноземів:
• багаті чорноземи відводили для індустріального будівництва (по 135-140 тис. га щороку);
• 2% ґрунтів затоплено штучними морями та великими водосховищами, створювали штучні моря на Дніпрі, затоплено величезні площі родючих чорноземів;
• 6% земель, придатних для сільськогосподарського використання, опинилися в критичному стані через ерозію;
• необгрунтовано здійснювали хімізацію;
• були антинауковими плани меліорації (за період 1971-1985 рр. вкладення в меліорацію України становили 12 млрд крб, а середньорічна віддача не перевищувала 3-4 млн крб);
• щороку 600 млн тонн ґрунтів змивалися водами рік і морів тощо;
• розораність сільськогосподарських угідь становила 80% порівняно з 25% у США, 48% у Франції. 17. Травень 1982 р. Схвалено нову Продовольчу програму, розраховану до 1990 р.
Висновки
1. Неефективна екстенсивна економіка, адміністративно-командна система управління загострили суперечності між потребами суспільного розвитку, перебігом науково-технічної революції та рівнем політичного керівництва, його здатністю вивести країну з кризи та домогтися вирішення болючих проблем країни. 2. Було характерне розходження інтересів трудівників, підприємств і суспільства, нежиттєздатність виробничих відносин.
