Євге́н Йо́сипович Леви́цький (* 17 січня 1870, Сидорів — 21 листопада 1925, Відень) — український громадсько-політичний діяч, публіцист.

                            Біографічні відомості

Євген Левицький народився в селі Сидорів Гусятинського повіту (нині Гусятинського району Тернопільської області).Закінчив Львівський університет, там же захистив дисертацію. Був одним з лідерів студентського руху. 1892 року обирався головою II-го Всеслов'янського студентського конгресу у Відні.У жовтні 1890 року Левицький разом з Іваном Франком, Михайлом Павликом, В'ячеславом Будзиновським, Кирилом Трильовським став ініціатором створення першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП).Належав до правого крила РУРП (Володимир Охримович, В'ячеслав Будзиновський, Іван Франко), яке в грудні 1899 року заснувало Українську Національно-Демократичну Партію (УНДП), член вищого органу партії — Народного Комітету. Був співавтором програм обох партій, співпрацював в офіційному партійному органі УНДП — газеті «Народ», редактор «Будучності» (1899), «Свободи» (1901), «Діла»(1903).1907 року обраний депутатом австрійського райхсрату.Під час Першої світової війни 1914–1918 років Левицький за дорученням Союзу Визволення України вів організаційну і просвітницьку роботу серед полонених українців у німецьких таборах.У 1918–1919 роках Левицький — делегат Української Національної Ради ЗУНР як парламентський посол. В 1919–1923 роках — посол ЗУНР у Берліні та Празі.Згодом (з березня 1923 р.) займався адвокатською практикою у Відні, де і помер.Автор багатьох статей на політичні та культурологічні теми в українських та німецьких періодичних виданнях.

                             Твори

Die Verdrängung Rußlands vom Schwarzen Meer // Berliner Tageblatt, 1.10. 1914.
Die Ukraine der Lebensnerv Russlands // Der deutsche Krieg. Heft 33. Stuttgart-Berlin: Deutsche Verlags-Anstalt, 1915.
Bukowina. Berlin, 1915.
Ukraine, Ukrainer und die Interessen Deutschlands: Rede gehalten am 7. Mai 1915 im grossen Wagner-Saale zu München. Berlin: K. Curtius, 1915.
Die Ukraine und der Krieg // Frankfurter Zeitung, 26.5.1915.
Galizien: informativer Ueberblick über nationale, wirtschaftliche, soziale und kulturelle Zustände des Landes. Wien: Verlag des Bundes zur Befreiung der Ukraina, 1916.
Die Juden im ukrainischen Gebiet // Süddeutsche Monatshefte, Februar 1916.
Ukrainische Legionäre // Osteuropäische Zukunft, № 2 (1916). S. 29-30.
Weltwirtschaftspolitik der Zentralmächte und der Krieg // Osteuropäische Zukunft, № 6 (1916). S. 87-90.
Osteuropäische Probleme und der Krieg: zwei Aufsätze. Berlin: Druck von Brückmann, 1916.
Grosspolnische Träume und die Wahrheit über die polnische Frage. Berlin: Druck von Brückmann, 1916.
Die wiedererwachte Ukraine // Die Ukraine. Kriegspolitische Einzelschriften. Heft 12. Berlin: Schwetschke & Sohn, 1916. S. 76-93.
Der östliche Kriegsschauplatz und die osteuropäische Völkerschaften // Osteuropäische Zukunft, 1916, № 9. S. 133–136; № 11. S. 171–174; № 14. S. 213–216.
Die Ukrainer auf dem Schlachtfelde // Osteuropäische Zukunft, № 20 (1916). S. 305–308.
Листи з Німеччини. Відень: накладом Союзу Визволення України, 1916.
La guerre polono-ukrainienne en Galicie et l'avenir de la République ukrainienne de l'Ouest. Berne: R. Suter, 1919.
Geschichte und Statistik Cholmlands // Die Ukraine. Heft 6 (1919). S. 135–141.