«Жданівщина» — політика масових репресій проти творчої інтелігенції, нова ідеологічна кампанія в СРСР і в Україні з пошуками «ворогів народу». Назва походить від прізвища секретаря ЦК ВКП(б) А. Жданова, який очолив ідеологічний відділ ЦК ВКП(б) з 1946 р. та був провідником політики посилення ідеологічного тиску на суспільно-політичне і культурне життя.

Мета

• Посилення контролю над творчими процесами в галузі культури.

• Посилення боротьби з вільнодумством, інакомисленням, новаторством, заборона свободи творчості в суспільстві.

• Придушення національно-визольного руху та будь-яких проявів української самостійницької ідеї.

• Утвердити в суспільстві марксизм-ленінізм — єдину обов’язкову для всіх ідеологію.

• Посилити ідеологічне оброблення населення.

1. 1946 р. В Україні видано цілу низку постанов ЦК КП(б)У:

• «Про перекручення й помилки у висвітленні української літератури» в «Нарисі історії української літератури»;

• «Про журнал сатири та гумору «Перець»,

• «Про журнал «Вітчизна» та ін.»;

• «Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи його поліпшення». У цих постановах містилися:

• критика націоналізму;

• звинувачення у «відступі від партійного розуміння мистецтва»;

• вказівка на недостатнє висвітлення у художній творчості проблем сьогодення;

• заклик до боротьби з тими, хто відійшов від радянської ідеології.

2. Після вересневого 1947 р. пленуму правління спілки письменників України велася боротьба проти «українського буржуазного націоналізму»:

• критиці піддали Остапа Вишню (письменника-гумориста), який нещодавно повернувся зі сталінських таборів;

• почалося переслідування і звинувачення в націоналізмі таких письменників: І. Сенчека (за повість «Його покоління»), Ю. Яновського (за роман «Жива вода»), М. Рильського (за твори «Мандрівка в молодість», «Київські октави»), О. Довженка (за кіносценарій «Україна в огні») тощо.

3. Після постанови ЦК КП(б)У 1947 р. «Про політичні помилки та незадовільну роботу Інституту історії Академії наук УРСР» почалися звинувачення великої групи науковців-істориків республіки. Критиці було піддано праці:

• М. Петровського «Возз’єднання українського народу в єдиній Українській державі» і «Незламний дух великого українського народу»;

• «Короткий курс історії України» за редакцією С. Білоусова, К.Гуслистого, М. Петровського, М. Супруненка, Ф. Яструбова;

• «Нарис історії України» за редакцією К. Гуслистого, М. Славіна, Ф.Яструбова;

• 1-й том «Історії України» за редакцією М. Петровського. Їх звинувачували в:

• націоналістичних «збоченнях»;

• антинауковості;

• численних помилках;

• перекрученнях буржуазно-націоналістичного характеру;

• відсутності показу великої ролі російського народу;

• відродженні ідей М. Грушевського. «І хоча в більшості випадків об’єктом критики і нападок була інтелігенція, справжньою мішенню для тоталітарного режиму стало все суспільство.

Тому Л. Каганович заявив про те, що кожний випадок невиконання планових завдань у промисловості й сільському господарстві розглядатиметься як прояв українського буржуазного націоналізму» (О.Бойко «Історія України»).

4. З кінця 1948 р. велася кампанія з боротьби з космополітизмом: • проти «низькопоклонства перед Заходом»;

• з «безрідними космополітами», «антипатріотичними торгашами», «нікчемами» (такі ярлики чіпляли на значну частину інтелігенції).

5. 1948 р. «Лисенківщина» (назва походить від прізвища Т. Лисенка, який на сесії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук виступив проти розвитку генетики). Почалося переслідування вчених-генетиків:

• в Академії наук УРСР ліквідовано відділ генетики Інституту зоології;

• закрито лабораторії, очолювані генетиками;

• всіх генетиків, які викладали у вищих навчальних закладах, звільнили з роботи: у Харкові завідувача кафедри генетики і дарвінізму І. Полякова, професора сільськогосподарського інституту С. Делоне, завідувача кафедри генетики й селекції Київського університету академіка АН УРСР М. Гришка та інших.

6. Ворожою наукою вважалася кібернетика.

7. Боротьба з космополітизмом супроводжувалася масовими репресіями проти єврейської інтелігенції:

• євреїв масово звільняли з освітніх закладів, наукових установ;

• літераторам забороняли друкувати, кидали до в’язниць. Серед репресованих видатні єврейські письменники: Г. Полянкер, Н. Забара, А.Гонтар та інші;

• 1950 р. Було ліквідовано Кабінет єврейської історії при Академії наук УРСР;

• розстріляно Єврейський антифашистський комітет. Протягом 1948-1952 років у зв’язку зі «Справою Єврейського антифашистського комітету» репресовано 19 єврейських письменників України, 5 із них розстріляно.

8. 1951 р. Почалося переслідування В. Сосюри за вірш «Любіть Україну».

9. Критиці піддано оперу К. Данькевича «Богдан Хмельницький».

10. 1952-1953 рр. Набирала обертів «Справа лікарів». Євреїв-лікарів звинувачували в спробі отруєння і знищення видатних радянських і партійних діячів, серед яких і Й. Сталіна. Тільки смерть Й. Сталіна врятувала євреїв від масової депортації їх до Сибіру. Буржуазні націоналісти — термін, що застосовував комуністичний режим до тих, хто виступав за розвиток національної культури, мови, збереження звичаїв, історичних традицій власного народу. Космополітизм (відсутність патріотизму) — теорія, що проповідує байдуже ставлення до історії свого народу, своєї Батьківщини, національної культури.