Ю́рій II Болесла́в Тро́йденович (пол. Bolesław Jerzy II Mazowiecki, лат. Boleslaum II Trojden de Masovia natus dux et dominus Russiae, *1298 - †7 квітня 1340) — галицько-волинський князь (1325–1340) з династії П'ястів, король Руського королівства, син мазовецького князя Тройдена I і Марії, доньки Юрія I Львовича.
Діяльність
1325 року з допомогою литовських і польських військ захопив владу в Галицько-волинському князівстві. Будучи католиком, самостійно прийняв православну віру й ім'я Юрій. Намагаючись протистояти експансії Польщі та Угорщини, підтримував союзні відносини з Тевтонським орденом, Литвою, Священною Римською імперією. Робив спробу повернути Люблінщину, яку 1303 року захопила Польща, підступно вбивши намісника Георгія Рознью. Юрій II Болеслав був 1331 року намовлений польським посольством, частиною боярської верхівки одружитися з донькою великого князя литовського ГедимінаОфкою-Евфимією. Прагнучи зміцнити князівську владу, вів боротьбу проти бояр, в якій спирався на міщан. Юрій II підтримував розселення німецьких колоністів, задумав запровадити католицтво. Ці заходи Юрія II Болеслава підривали значення місцевої української аристократії та великої частини православного духовенства. Надав магдебурзьке право Сяноку як король Русі у 1339 році.
Наслідки
Період правління Юрія II став поступовим занепадом Руського королівства: посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать майже відійшла від адміністративної влади, місцеве населення насильницько наверталось до католицизму. Масове невдоволення народу політикою Юрія II дало підставу боярам для активної агітації, активних насильницьких дій. 1340року бояри організували проти Юрія II Болеслава змову: отруїли його у Володимирі: ініціаторами були Данило Тобільський та управитель дому Теодор Варра.За Юрія II в 1331 році відроджується Галицька митрополія, очолена митрополитом Гаврилом.Титул володаря королівства Русі тимчасово перейшов до князя володимирського Любарта (1340–1349). Після смерті Юрія II Болеслава почалось активне завоювання українських земель Польщею. Польський король Казимир III Великий негайно зайняв Перемишльску землю, потім опанував Львовом. Відтоді в Любарта почалася багаторічна суперечка з королем Казимиром III за спадщину галицьких королів. 1349 року король Казимир III захопив Галицьку землю. В квітні 1350 року угорський корольЛюдвік І Великий уклав угоду, за якою Угорщина «відступала свої спадкові права» на Руське королівство пожиттєво Казимирові III, який після цього став титулярним королем Русі. При відсутності сина у Казимира III Королівство Русь поверталось до Людовика I разом з Королівством Польським, при наявності сина він повинен був виплатити тому відступне за Королівство Русь.
