Юрій Михайлович Коцюбинський (* 25 листопада (7 грудня) 1896, Вінниця — † 8 березня 1937) — український радянський діяч.
Син видатного українського письменника Михайла Коцюбинського.
З грудня 1917 був членом першого радянського уряду України. Боровся за встановлення влади більшовиків в Україні.Репресований.
Початок біографії
Будинок Чернігівської чоловічої гімназії, де навчався Ю.Коцюбинський.1906–1916 — навчався в Чернігівській чоловічій гімназії.З 1913 став членом РСДРП.Восени 1916 мобілізований до російської армії. Навчався в школі прапорщиків в Одесі, проходив службу в Петрограді.В жовтні 1917 брав участь у більшовицькому перевороті в Петрограді. Згодом разом зі своїм товаришем Віталієм Примаковим брав участь у створенні в Україні Червоного козацтва.
Кар'єра
У грудні 1917 увійшов до складу першого більшовицького уряду України — Народного Секретаріату (спочатку як заступник, а згодом — як виконувач обов'язків народного секретаря військових справ).У січні 1918 призначений головнокомандувачем збройних сил радянської Української Народної Республіки з центром у Харкові, Червоного козацтва.З березня 1918 — член більшовицького ЦВК, народний секретар внутрішніх справ, а з кінця листопада — Тимчасового Робітничо-Селянського уряду України.1919–1920 — керував більшовицькими державними і партійними органами в Чернігові та Полтаві.З 1920 — на дипломатичній роботі в Австрії (1920–1922, 1925–1927) та Польщі (1927–1930).У вересні 1921 від уряду УСРР підписав конвенцію про репатріацію військовополонених та цивільних, інтернованих у Туреччині (від Туреччини — посол в РСФРР Ала Фуад-паша).
Працював у Всеробітземлісі.
Згідно з постановою ЦК КП(б)У від 21 липня 1922 року на нього покладвся обов'язок «регулярно двічі на місяць надсилати політичний огляд як внутрішнього, так і зовнішнього становища держав, де він працював, а також політичного стану суміжних держав».З лютого 1930 Коцюбинський — заступник голови, а з лютого 1934 — голова Держплану і заступник голови Раднаркому УСРР.Входив до складу ЦК КП(б)У, був членом ВУЦВК.
Репресії
У листопаді 1934 знятий з роботи, згодом виведений зі складу ЦК КП(б)У і в березні 1935 виключений з більшовицької партії.В лютому 1935 заарештований, звинувачений в антирадянській діяльності і засуджений рішенням особливої наради при НКВС СРСР до 6 років заслання в Західному Сибіру.В жовтні 1936 був заарештований на засланні і перевезений у Київ. Коцюбинський разом з Порайком, Голубенком М. В., Титарем, Тирчуком, Логіновим, Плескачевським був звинувачений у організації за дорученням Ю.П'ятакова і керівництві діяльністю контреволюційною троцькістською організацією в Україні («Український троцкістський центр»).8 березня 1937 — засуджений колегією Верховного суду СРСР до розстрілу. Того ж дня вирок було виконано.У грудні 1955 реабілітований.Відомим є «Лист без конверта» С.Єфремова до Коцюбинського, в якому український вчений звинуватив його в кривавих злочинах проти власного народу.
