Острогра́дський Миха́йло Васи́льович (*12 (24) вересня 1801, Пашенівка Полтавської губернії — †20 грудня 1861 (1 січня 1862), Полтава) — український математик, механік і фізик. Він належав до козацько-старшинського роду Остроградських, який походив від бунчукового товариша Івана Остроградського, який жив у XVII ст.Миха́йло Остроградський вважається одним з провідних математиків середини XIX ст.. У 2001 році ЮНЕСКО внесла Михайла Васильовича Остроградського до списку видатних математиків світу.
Життєпис
Дитинство Михайлика проходило у рідному селі Пашенівці. Уже в ранньому віці у нього проявилося значне зацікавлення до математичних обчислень і він вимірював різні предмети: вози, дерева, глибину ярів та криниць. У 1809 його відвезли до Полтави в гімназію, де він навчався до 1816 року, коли надумав стати військовим. Однак, їдучи до Петербурга, де Михайло мав вступити у гвардію, вони з батьком заїхали до дядька, і той намовив Остроградського вступати до Харківського університету.Восени 1816 Остроградський став вільним слухачем Харківського університету, а з 1817 року - студентом фізико-математичного факультету. Навчався на «відмінно» і як кращому випускникові у 1820 році йому присудили ступінь кандидата. Однак реакційна частина харківської професури, користуючись казуїстикою, домоглася позбавлення юнака атестата кандидата наук. Домагаючись справедливості юнак складає необхідні іспити втретє і 30 квітня 1821 Рада присуджує йому вчений ступінь кандидата наук. Однак міністр духовних справ і народної освіти не затвердив рішення Ради і йому запропонували складати іспити вчетверте. Мотивувалося це його «вільнодумством» і невідвідуванням лекцій із богослів'я.Обурений Михайло Остроградський відмовився не тільки ще раз складати іспити, а й від диплому університету з вимогою викреслити його ім’я зі списків колишніх студентів. Здавалося б усе втрачено, кар'єра зруйнована. Однак талановитий юнак їде навчатися до Парижу, хоч у Росії закордонні дипломи ніякого значення не мали.1822–1828 рр. вдосконалював свої студії у Collège de France у Парижі, де слухав лекції Ампера, Коші, Лапласа, Пуассона та ін. Незабаром він зробив перші серйозні спроби своїх сил у математиці і особливо уінтегральному численні, за що отримав особливу похвалу від Коші.Працював переважно у Франції та Росії. З 1828 р. професор вищих шкіл у Петербурзі. Учень Лапласа, Ампера. Викладач Колегії Анрі IV (Париж), професор Петербурзького університету та Морського кадетського корпусу, член Петербурзької АН (з 1830, у віці 29 років), Паризької (з 1856 р.), Римської й Туринської Академій наук. Автор 40 праць з математичного аналізу (нескінченно-малих, інтеґрування раціональних функцій), математичної фізики (диференціальні рівняння поширення тепла у рідких твердих тілах), теоретичної механіки (принцип можливих переміщень, варіаційні принципи механіки, теорія удару, теорія пружності, поширення хвиль на поверхні рідини тощо), написаних переважно французькою мовою, друкованих у «Мемуарах» і «Бюлетенях» Петербурзької АН.
Остроградський встановив формулу перетворення інтеґрала по об'єму в інтеґрал по поверхні, названу його ім'ям (формула Остроградського, 1828, опублікована 1831) Світ знає його дослідження з теорії чисел, алгебри, теорії імовірностей та варіаційного числення. Приятелював з Тарасом Шевченком.Член-кореспондент Паризької Академії наук, Російської, Туринської, Римської, Американської академій, почесний доктор Київського, Московського та багатьох інших університетів.ЮНЕСКО у 2001 році внесла М.Остроградського до переліку видатних математиків світу.
Твори
Остроградский М. В. Полное собрание трудов в 3 тт. К., 1959-61.
Вшанування пам'яті
Іменем Остроградського названі:
Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (1998)
Кременчуцький національний університет (2007)
Хорішківська загальноосвітня школа Козельщинського району Полтавської області(1983)
Вулиця у центральній частині Полтави (1951)
2001 року Національний банк України на честь 200-річчя від дня народження випустив у серії «Видатні особистості України» ювілейну монету «Михайло Остроградський».
