Мико́ла Іва́нович Гула́к (* 25 травня 1821, Варшава[1] — † 27 травня (8 червня) 1899, Єлизаветполь (нині Гянджа), Азербайджан) — український науковець (математик, історик, філософ, літературознавець), правознавець, громадський і політичний діяч, педагог, публіцист, перекладач.

                                             Біографія

 

Походив із козацько-старшинського, згодом дворянського роду Гулаків — нащадків Генерального обозного Війська Запорозького часів урядування гетьмана Петра Дорошенка.Народився у Варшаві, де його батько, Іван Іванович Гулак (родом із Золотоніського повіту Полтавської губернії), до виходу у відставку прослужив 14 років . Там мешкала і його родина, зокрема, дружина Івана Гулака та мати Миколи — Надія Андріївна Суровцева. Вийшовши у відставку в чині майора, Іван Гулак решту свого життя провів на хуторі Гулаківка на Полтавщині, працюючи копіїстом підкомірного (межевого) суду.Початкову освіту Микола Гулак, певно, одержав удома. 1835 його віддали в один із приватних пансіонів, де дітей готували до вступу в університет.1843 — закінчив юридичний факультет Дерптського університету (Естонія) (поступив 1838). Того ж року подав до вченої ради університету дисертацію «Спроба опису чужого права за французьким, пруським, австрійським і російським законодавством».1844 — здобув учений ступінь кандидата права.1845–1847 — чиновник канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернатора.Грудень 1845 — січень 1846 — разом із Миколою Костомаровим і Василем Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство.18 березня 1847 — заарештований і ув'язнений у Шліссельбурзькій фортеці, де перебував до 1850. Під час слідства тримався особливо мужньо, відмовившися давати свідчення і назвати будь-кого з учасників братства.Травень 1850–1855 — перебував під наглядом поліції в Пермі.Після повернення з заслання працював викладачем математики, природничих наук та історії у навчальних закладах Одесі (1859–1861), Керчі (1861–1862), Ставрополі (1862–1863), Кутаїсі і Тбілісі (1863–1887).Йому належать праці з історії, математики, філософії, юриспруденції, переклади з грузинської («Витязь у тигровій шкурі» Шота Руставелі) й азербайджанської літератури.Зокрема, він написав 9 навчальних програм для Рішельєвського ліцею (згодом Новоросійського університету) в Одесі з аналітичної геометрії, вищої алгебри, диференційного та інтегрального числення, теорії ймовірності тощо. Помер 27 травня 1899 року.

                                                Вшанування пам'яті

1961 року іменем Гулака названо вулицю в Києві.

У літературі

Роман Іваничук присвятив життю та діяльності Гулака історичний роман «Четвертий вимір» (1984).