Активізація національного руху в другій половині 80-х років
Передумови національного відродження:
• демократизація суспільства, зумовлена здійсненням перебудовчих процесів;
• політика гласності;
• зростання значення національного питання та національної самосвідомості українського народу.
1. У всіх республіках активізувалися національно-демократичні сили, які ставили питання про вирішення національних проблем, про досягнення справжнього суверенітету, звучить критика наявного ладу.
2. У червні 1987 р. Спілка письменників України висловила стурбованість зникненням української мови з повсякденного вжитку. За дорученням письменників Ю. Мушкетик, Б. Олійник, Д.Павличко підготували лист, адресований Верховній Раді УРСР.
3. Зростає суспільно-політична активність населення у 1988 р. Спілка письменників України порушує проблеми стану української мови та культури тощо.
4. Почався випуск перших неформальних газет та журналів, на сторінках яких порушують актуальні проблеми української історії, мови, культури, розвитку українських звичаїв та традицій («Вибір», «Літературна газета», «Український вісник», «Вільна Україна» тощо).
5. Відбувається активізація руху національних меншин (виникають національно-культурні товариства, депортовані татари почали повертатися до Криму, надання Криму автономії у складі УРСР за рішенням референдуму 1991 р. тощо).
6. У червні 1988 р. у Львові відбулася нарада представників національних рухів Вірменії, Грузії, Латвії, Литви, Естонії, України. Було прийнято підсумкову заяву про неспроможність КПРС та уряду СРСР розв’язати національну проблему. Створено Координаційний комітет патріотичних рухів СРСР. Від українського національно-демократичного руху до нього увійшли В. Чорновіл та С. Хмара.
7. У вересні 1989 р. відбувся Пленум ЦК КПРС, який розглянув і прийняв платформу ЦК «Національна політика в сучасних умовах». Було визначено завдання національної політики КПРС — зміцнення СРСР як оновленої федеративної держави. Робити це планувалося з центру переданням у майбутньому деяких другорядних функцій союзних відомств республікам. На радикальне оновлення федерації КПРС йти не бажала. Республікам пропонували формальний, нічим не підкріплений суверенітет.
8. У лютому 1989 р. відбулася установча конференція Товариства української мови ім. Т. Шевченка, яка розробила рекомендації щодо статусу української мови.
9. За безпосередньої участі цієї громадської організації Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про мови в Українській PCP» (28 жовтня 1989 p.):
• юридично закріплювався державний статус української мови;
• гарантувалася рівноправність мов усіх народів республіки;
• поряд з російською українська мова ставала мовою міжнаціонального спілкування в Україні;
• протягом п’яти років вона повинна була замінити російську мову в діяльності державних установ. У Законі не враховувалося:
• можливості опору реальному перетворенню української мови на мову міжнаціонального спілкування;
• не передбачався механізм контролю за виконанням Закону Формування національних громадських організацій і об’єднань 1987 р. В Україні почали виникати неформальні організації (політичні клуби).
Неформальними називали організації, які виникали без узгодження з владою:
• у Києві створено Український культурологічний клуб;
• у Львові створено «Товариство Лева»;
• в Одесі створено «Народний союз сприяння перебудові».
7 грудня 1987 р. У Львові створено Українську асоціацію незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ). Її заснували М. Руденко, Є. Сверстюк, І. Світличний, М. Осадчий, О. Заливаха та інші. Членами цієї організації стали ті поети, художники, журналісти, яких переслідувала офіційна влада. Друкованим органом асоціації став журнал «Кафедра», перший номер якого вийшов на початку 1988 року. Початок 1988 р. Відновила роботу Українська Гельсінська спілка (УГС), яка проголошувала необхідність створення суверенної України і захист громадянських прав особистості. УГС стала популярною і на початку 1990 року налічувала 1,5 тис. членів, мала відділення майже в усіх областях України, представництва в Москві та Прибалтиці, а також за кордоном. 1989 р. Реформація почалася «знизу», з боку народних мас. Відбувалася поляризація суспільних сил, почали формуватися нові політичні партії, зароджувався реальний політичний плюралізм, різко зросло значення національного питання. Лютий 1989 р. Відбулася установча конференція Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка (очолив Д. Павличко). У 1991 році Товариство перейменовано на Всесоюзне товариство «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка, яке очолив П. Мовчан. Травень 1989 р. Відбулася республіканська конференція Українського історико-просвітнього товариства «Меморіал», на чолі якого став Л.Танюк. Однією з перших акцій товариства став міжнародний симпозіум «Голодомор 1932-1933 рр. в Україні», проведений у вересні 1990 р. разом з іншими організаціями. Жовтень 1989 р. Створено екологічну організацію «Зелений світ» (очолив Ю. Щербак). Грудень 1989 р. Створено Спілку незалежної української молоді (СНУМ) та Українську студентську спілку (УСС). 1989 р. У Києві засновано Всеукраїнське товариство репресованих. Очолив його колишній політичний в’язень, кандидат філософських наук Євген Пронюк. 1991 р. Розпочалося видання часопису Всеукраїнського товариства репресованих «Зона».
Висновки
• Зростання неформальних, самодіяльних організацій становило серйозну конкуренцію КПРС.
• У червні 1989 р. неформальних організацій було 47 тис.
Початок та проблеми релігійного відродження Активізація національного руху в Україні супроводжувалася відродженням заборонених і ліквідованих тоталітарним режимом релігійних конфесій, насамперед Української греко-католицької й Української автокефальної православної церкви.
Відновлення Української греко-католицької церкви (УГКЦ)
1. У 1987 р. Українська греко-католицька церква вийшла з підпілля.
2. Громадський комітет за відновлення УГКЦ очолив колишній політичний в’язень Іван Гель. Московський патріархат всіляко перешкоджав відродженню УГКЦ.
3. Влітку 1988 р. Папа Римський Іоанн — Павло II порушив питання про долю УГКЦ перед М. Горбачовим через свого посланця кардинала Казаролі, який прибув на святкування 1000-ліття хрещення Русі й передав М. Горбачову від Папи листа.
4. У 1989 р. в західних областях У країни різко загострилися стосунки між Російською православною церквою і УГКЦ.
5. Офіційна влада в особі Ради у справах релігії при Раді Міністрів СРСР уперто зволікала з визнанням УГКЦ.
6. Протягом 1989 р. розпочалося масове тривале голодування вірян за відновлення своєї церкви. Одначе ці факти замовчували.
7. У грудні 1989 p. М. Горбачов зустрівся з Іоанном — Павлом II. З’явилися перші зрушення в напрямку легалізації греко-католицької церкви.
8. У квітні 1990 р. демократична влада м. Львова повернула греко-католикам собор Св. Юри.
9. Перші громади УГКЦ було зареєстровано у травні 1990 р.
10. Лідером УГКЦ став архієпископ і митрополит Іван кардинал Любачівський, який повернувся з-за кордону.
Відродження Української автокефальної православної церкви (УАПЦ)
1. УАПЦ припинила своє існування у 1930 р.
2. 19 серпня 1989 р. в день релігійного свята — Спаса — настоятель храму Петра і Павла у Львові В. Ярема разом із паствою оголосили про свій розрив із Російською православною церквою і перехід в УАПЦ.
3. У червні 1990 р. в Києві відбувся перший собор відновленої УАПЦ, що проголосив патріархом київським і всієї України митрополита Мстислава, який доти проживав у США, де очолював громади заборонених в УРСР прихильників УАПЦ. Патріарх Мстислав — племінник Симона Петлюри, який через усе своє життя проніс любов до України.
4. Церква почала видавати релігійний часопис «Церква і життя».
5. Значних труднощів зазнала УАПЦ у східній та південній частині України.
6. Величезна громада УАПЦ в Харкові ніяк не могла домогтися передання церкві хоча б одного із закритих харківських храмів.
7. У квітні 1991 р. в Миколаєві на площі Леніна розпочалося голодування вірян УАПЦ на знак протесту проти антиукраїнської політики місцевої влади за реєстрацію своєї громади. Українська православна церква Московського патріархату У січні 1990 р. відбувся собор Російської православної церкви, що діяла в Україні, який вирішив, що єпархія, парафії та монастирі на території Української PCP канонічно створюватимуть Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ МП).
Закон «Про свободу совісті та релігійних організацій» (прийнято Верховною Радою УРСР 26 квітня 1991 р.)
1. Релігійні організації набули статусу юридичної особи.
2. Врегульовано терміни реєстрації релігійних громад, їхні права на власність, розповсюдження релігійної літератури.
3. Надано право військовослужбовцям та особам, позбавленим волі, брати участь у виконанні релігійних обрядів.
Проблеми релігійного відродження
1. На початку 90-х років релігійна ситуація в Україні залишалася складною.
2. Часто виникали конфлікти між вірянами різних конфесій.
3. Виникали протистояння між вірянами під час повернення культових споруд церкві й вірянам.
