Олекса́ндр Микола́йович Сабу́ров (*19 липня (1 серпня) 1908, село Ярушки — †15 квітня 1974, місто Москва) — радянський військовий діяч, Герой Радянського Союзу (18 травня 1942), генерал-майор військ НКВС (з 1943 року).Народився у селі Ярушки Іжевського повіту В'ятської губернії (тепер у складі міста Іжевська). З 1922 року працював на будівництвах Іжевська. В 1931-1933 роках служив в армії. У 1933–1936 роках працював головою колгоспу у селі Половецькому Бердичівського району Житомирської області. З 1936 року — політпрацівник у Червоній армії. У 1936-1938 роках служив в органах НКВС. Напередодні німецько-радянської війни 1941–1945 років — політичний керівник управління пожежної охорони НКВС у Києві.У жовтні 1941 очолив радянський партизанський загін. З березня 1942 до квітня 1944 командував партизанським з'єднанням, що діяло у Сумській, Житомирській, Волинській та Рівненській областях. За особистим розпорядженням Йосипа Сталіна у 1942 року Сабуров увійшов до складу нелегального ЦК КП(б)У. З листопада 1942 року — начальник штабу з керівництва партизанського руху Житомирської області, був членом Житомирського обласного комітету КП(б)У.Радянські партизани під командуванням Сабурова, часто переодягнені в німецьку уніформу, здійснювали терористичні акції і чинили масові насильства щодо місцевого населення. Влітку 1944 року Сабуров очолив управління НКВС Дрогобицької області. Він був безпосереднім організатором військових операцій проти Української Повстанської Армії і підпілля ОУН, чим активно сприяв утвердженню радянської влади на західноукраїнських землях. Особисто брав участь у репресіях проти членів сімей учасників Руху Опору. Восени того ж року очолив управління внутрішніх справ Запорізької області. З 1954 року — начальник Головного управління МВС СРСР. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 2-4 скликання. автор книг «За линией фронта» («За лінією фронту», 1955), «У друзей одни дороги» («У друзів одні дороги», 1963), «Силы неисчислимые» («Сили численні», 1967), «Отвоёванная весна» («Відвойована весна», кн. 1-2, 1968).Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Суворова II ступені, Богдана Хмельницького I та II ступенів, двома орденами Вітчизняної війни I ступеня, орденом Червоної Зірки, декількома медалями. На честь О.М. Сабурова названо вулиці у Києві (1983), Житомирі (1974). В Росії, в селі Первомайський, що в Удмуртії, на його честь названо середню школу та вулицю.