Ольга або Свята Ольга (Вольга, сканд. Гельґа, Алогія[1]; хрещене ім'я Олена; *889 - †24 липня 969) — дружина князя Ігоря I, київська княгиня, канонізована Православною Церквою. 913 року вийшла заміж заІгоря, у віці 24-ох років. Помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою у 945-946 роках над деревлянами, які його вбили. Правила Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава (до 954). Упорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади (погости). 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Константином VII Багрянородним. Там же в ніч з 17 на 18 жовтня 957 року прийняла християнство[2][3], але не змогла зробити його державною релігією.
Походження і дата народження
Місце і дата народження Ольги невідомі. Але все ж існують кілька версій про її народження. 1-ша, найвідоміша грунтується на літописі. До 903 року літописець відносить її шлюб, тобто коли Ользі вже виповнилося 12 років, але не більше 14 років, це дозволяє припускати, що Ольга народилась у 889-891 роках. Багатьма вченими ця дата сприймається як правильна.
Але в угоді Олега з Візантією 912 року, ані Ольги ані її дітей, що могли народитися до цього часу там не вказано, тобто шлюб уклали пізніше від загальноприйнятої дати. Можливо у Руський літопис дана звістка переписана з грецького джерела. При цьому у літописі взята під титло буква «і», означала 10, а в глаголіці «і» (10) — 20. І якщо помилитися у даті, то рік буде прочитаний як 6411(903). Але насправді це рік 6421(913). А у “Архангелогородському літописці” сказано:
« И бысть княжения его (Игоря) лет 33 по Олгове смерти. А при Олзе бы, отнюдуже приведе ему Олегъ жену от Плѣскова, именемь Олгу, лет 10, и жит Игорь с Олгою лет 43. А от первого лета Игорева до перваго лета Святославля лет 33. »
А якщо шлюб укладений у 913, то це підтверджує звістку “Новгородського першого літопису” про те, що Олег помер у 922, бо 913+9=922. У тому ж “Архангелогородському літописці” сказано, що Ользі в той момент було 10 (насправді 9) років, а 913-9=904. Натомість слов'янські веди кажуть, що людина стає повнолітньою у 24-річному віці. Тобто це дозволяє віднести її народження до 889 року. Легенда відносить її народження на 5 (18) червня[6]. Версія про народження Ольги у 889 підтверджується звісткою “Степенної книги” про те, що Ользі на момент смерті було “близь осмидесяти”, тобто близько 80 років. Якщо Ольга народилася 18 червня 889 року, а померла 24 липня 969 року, то на момент смерті їй справді було 80 років. А в “Устюзькому літописі” сказано, що Ольга з Ігорем жили 43 роки. Пояснення цьому теж є — просто «л» означає 30, а у написанні дві «л» були дуже схожі на «м» (40). Імовірно, літописець з неуважності написав дві «л», які потім просто об′єднав у «м». Якщо не помилятися, то буде прочитано 33, а не 43. І ще там сказано, що Ігор І Старийкняжив 33 роки. Хоча ці "33" роки з'являються в результаті неважкого перерахунку через помилку в даті і заміну "л" на "м". Тобто Ольга з Ігорем жили разом 33 роки, а коли народився Святослав, Ользі було 40 років. А шлюб 24-річної Ольги з 35-річнимІгорем вказує на те, що цей шлюб був династичним.
Версії походження :
1. Болгарська версія. Становище Ольги при київському дворі було винятковим: літопис зафіксував дату її шлюбу, у неї був окремий двір у Вишгороді, її посол на рівні послів «світлих» князів з місцевих династій брав участь у переговорах з Візантією у944 році, полководці Ігоря одностайно визнали її регентшею, а юного сина Святослава спадкоємцем. Отже Ольга навряд чи могла бути дочкою посадника Пскова чи іншого боярина. Стан відносин з Болгарією та джерела також не дають можливості вважати її дочкою болгарського кагана Симеона I Великого, народженою бл. 896 р. у Плисці. Інша, більш детально аргументована версія — що Ольга, яку князь Олег привіз з Болгарії, була онукою болгарського князя Бориса I, дочкою його синаВолодимира I, попередника на болгарському престолі і брата Симеона.
2. Олегівська версія. Оскільки ім'я Ольга прямо пов'язане з Олегом, існує версія, що вона була його прийомною дочкою. Літопис: «…яко Ольгови дщи бе Ольга».
3. Псковська версія. Походження княгині Ольги невідоме, як і хронологія її життя, де безперечною датою можна вважати лише дату смерті, зафіксовану церковним літописцем. Повість временних літ відносить шлюб Ольги та Ігоря до 903 року. При цьому літописець вагається, описуючи її походження: «от Плескова», «… Неци же глаголють, яко Ольгови дщи бе Ольга». За пізнішим Іоакимовим літописом Ольга була родом з Ізборська з роду Гостомисла. «Кроник псковский», що зберігся в списку 1689 р., представляє Ольгу не уродженкою, а лише засновницею Пскова
4. Київська версія. Походження Ольги залишається загадковим, існує навіть версія, що вона була останнім нащадком Аскольда, чия сім'я могла бути вивезена у Псков.Також є версія про походження княгині з Плискова, який лежав на межі полянських, древлянських і уличських земель на притоці р. Росі (нині — с.Плисків Погребищенського р-н., Вінницької обл., приблизно 170 км від Києва).
5. Галицька версія. За нею, майбутня правителька Русі народилась у Пліснеську (тепер с. Підгірці, Бродівського р-ну, Львівської обл.). Її батьками були Олег/Гельґі, внук данського правителя Гельґи, та донька східнослов'янського князя Будимира.
Норманська версія
За версією ім'я Ольга — це слов'янізована ужіночнена форма скандинавського імені Гельґі (норв. Hailaga, Helgi).
Слов'янська версія
Відомі слов'янські слова «льгк», «ольгчити», «ольгчатися», «льгота», «вольгота», «в'ольготний».В слов'янських мовах зафіксовані імена Oleg (Oley) (чеськ. в 1088 г.), Olek (Welek), топоніми Ologast, Wolegast, Wolgast та ін..Скандинавські саги називають Ольгу «матір'ю» (а не бабусею) «Вальдамара»-Володимира (як і «Вартилафа»-Брячислава називали сином Володимира, а не внуком) і не Гельґою, а беззмістовним звуконаслідуванням «Аллог'я», яке ніде за межами цієї саги не зустрічалося і жодного смислу в скандинавських мовах не мала.
Балтська версія
В Литві є ріка Олег і деякі імена, що схожі на той же корінь: Ольгерд, Ольгимунт. Відоме балтське слово «algas» — винагорода.
Княжіння
Повість минулих літ містить епічне сказання про помсту Ольги деревлянам за вбивство чоловіка (Ігоря I). За цим сказанням деревляни надіслали до Києва послів, які запропонували княгині стати дружиною деревлянського князя Мала. Перше посольство княгиня живцем поховала в човні, друге — спалила в бані; в чому дослідники вбачають відображення реальних поховальних обрядів тих часів. Третьою помстою став похід на землю деревлян, де під приводом тризни над могилою Ігоря київські дружинники «посікли п'ять тисяч» п'яних деревлян, після чого відбулась річна облога міста Іскоростень, яка завершилась спаленням міста.Існує цікава легенда, яка прославляє гострий розум княгині Ольги. Коли вона приїхала в Царгород (Константинополь), то її довго, десь близько півроку, протримали не допускаючи до зустрічі з імператором (за церемоніалом того часу). Нарешті після зустрічі з княгинею імператор помітив її красу і вирішив одружитись з нею. Княгиня Ольга була проти цього, але відкрито не виступила. Вона поставила умову, що перед одруженням вона має охреститись і хресним батьком має бути сам імператор Костянтин. Після хрещення імператор знову почав розмову про одруження, але у відповідь почув запитання : «Чи може дочка одружуватись з батьком?». Зрозумівши, що його перехитрили, імператор відпустив Ольгу додому багато обдарувавши. Однак ця легенда красива, але дуже сумнівна. Тим більше, що коли посли імператора прибули у Київ, то їх теж протримали на річці Почайні з півроку перш ніж допустити до княгині Ольги.Після відвідання Константинополя у 957 році за свідченнями західноєвропейських джерел (Гільдесгаймські аннали) 959 року Ольга відправила посольство до німецького короля Оттона I, з запрошенням на Русь єпископа і священиків, на що король погодився і надіслав єпископа Адальберта. З перебуванням місії Оттона у Києві пов'язують ротонду Х ст., рештки якої виявлені археологами в межах так званого «города Кия». Посольство 962року зазнало невдачі, і сам єпископ ледве врятувався на зворотному шляху. У цій події дослідники вбачають як коливання між Римом і Константинополем у виборі віри, так і далекоглядну політику тиску на Константинополь, яку перед тим проводили Моравія і Болгарія, щоб домогтися найвигіднішого входження до церковної організації східної церкви.До 964 року літопис відносить початок самостійного княжіння Святослава I, що може свідчити про відхід Ольги від державних справ. Коли 968 року печеніги прийшли вперше на Руську землю, а Святослав перебував в Переяславці на Дунаї, Ользі з малолітніми онуками довелось організовувати оборону Києва. Наступного року, шануючи волю матері, Святослав дозволив поховати її за християнським звичаєм. Хоча він був язичником і руйнував християнські храми.
