Партійне керівництво СРСР на початку 80-х років
1982-1984 рр. Генеральним секретарем ЦК КПРС став Ю. В. Андропов. Розпочав боротьбу з корупцією, насамперед у Середній Азії та Російській Федерації. Намагався посилити трудову дисципліну репресіями.
1984-1985 рр. Генеральним секретарем ЦК КПРС став К. У. Черненко. Тяжко хворів. Намагався зберегти наявну економічну політику.
1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС став 54-річний М.С.Горбачов. Розпочався процес «перебудови».
Метою перебудови було збереження радянської системи модернізуванням її. Перебудова Соціально-економічна криза потребувала корінних змін у всіх сферах життя суспільства, які дістали назву «перебудова».
Перебудова — політичний курс КПРС, розпочатий у 1985 р. і спрямований на оздоровлення суспільно-політичної, економічної та ідеологічної сфер життя, спроба способом «революції згори» здійснити системну модернізацію суспільства.
Причини перебудови
1. Відставання СРСР від провідних країн світу.
2. Глибокі кризові явища в політичному, економічному й духовному житті країни.
3. Низький науково-технічний рівень соціально-економічного розвитку СРСР.
4. Нездатність СРСР належним чином реагувати на важливі глобальні проблеми й виклики.
5. Загроза соціального вибуху й розпаду СРСР.
Мета перебудови
• зберегти радянську систему через вдосконалення її та оновлення;
• зробити її життєздатнішою;
• розкрити потенціал соціалізму, обновити його, встановити повне народовладдя формуванням громадянського суспільства і правової держави;
• побудувати суспільство, яке спирається на ефективну економіку, високі досягнення науки й техніки, культури, демократизацію всіх аспектів суспільного життя, створити умови для активного творчого життя і діяльності людей.
Перебудова мала охопити основні сфери життя суспільства :
Економічну — перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних, подолання відставання від передових країн світу.
Внутрішню політику держави — перехід до демократизації суспільного життя та народовладдя, розв’язання національних проблем.
Зовнішню політику держави — припинення гонки озброєнь та «холодної війни», побудову спільного європейського дому.
Соціальну сферу — поліпшення матеріального та культурного добробуту людей, домогтися активної участі людей у громадському житті.
Ідеологію — ліквідацію цензури, розвиток гласності, вільне виявлення думки людей.
Етапи перебудови
Перший етап (1985-1986 рр.) Пошуки шляхів модернізації соціалістичного суспільства. Взято курс на здійснення прискорення соціально-економічного розвитку СРСР.
Другий етап (1987-1988 рр.) Це етап формування основного змісту й напрямів перебудови (формування концепції перебудови), початок реальних перебудовчих процесів, спроби реформ у промисловості, гласність, перебудова «згори».
Третій етап (1989-1991 рр.) Це етап практичного здійснення перебудови, перехід до регульованої ринкової економіки. Проведення політичної реформи, розбудова правової держави. Падіння авторитету Комуністичної партії, кінець її політичної монополії, утворення нових партій, зародження реального плюралізму, активні дії народних мас, перебудова «знизу». Спроби оновлення федерації, посилення дезінтеграційних процесів у СРСР, прагнення республік до незалежності.
Особливості перебудови в Україні
1. Процеси реформування йшли повільніше, ніж у центрі та прибалтійських республіках, оскільки гальмувалися партійно-державним апаратом на чолі з В. Щербицьким.
2. На здійснення перебудови великий вплив мала аварія на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 р.
3. Перебудова в Україні гальмувалася економічною, політичною і духовною залежністю від центру.
4. Процеси «перебудови» в Україні відбувалися без кровопролиття, як це було в Прибалтиці, Грузії, Азербайджані, Узбекистані, Таджикистані та інших республіках тодішнього СРСР.
5. Гласність в Україні була не повною. Від громадськості приховували страшну правду про катастрофу на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого мільйони людей зазнали впливу радіоактивного випромінювання і не було вжито необхідних заходів щодо медичної профілактики.
