1.Украї́нське баро́ко або Коза́цьке баро́ко — назва мистецького стилю, що був поширений в українських землях Війська Запорозького у XVII–XVIII ст. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.
2.Низове козацтво — вільні озброєні люди, які формувалися з представників різних соціальних станів, що у XVI-XVIII ст. селилися в нижній течії Дніпра, яке називалося Низ. Відігравали вирішальну роль у господарському освоєнні та обороні від грабіжницьких нападів турків і татар.
3.Реєстрове козацтво — українські козаки, що перебували на державній службі Речі Посполитої у другій половині XVI — першій половині XVII ст. і вносилися в спеціальні реєстри (списки). Уперше згадується у 1572 p.,коли за наказом короля Сигізмунда II Августа було прийнято на державну службу 300 козаків.
4.Запорозька Січ — центральне укріплення козаків, військово- політична організація, де також перебувало військове й адміністративне керівництво контрольованих козаками територій.
5.Клейноди — відзнаки та атрибути влади української козацької старигани XVI-XVIII ст. До клейнодів належали корогва, бунчук, булава, військова печатка, литаври, пернач, тростина, духові труби, каламар.
6.Козацька республіка — форма державного правління козаків, що передбачала виборність верховної влади козаків на певний строк.
7.Братства — національно-релігійні громадські організації православного міщанства, які відігравали важливу роль у політичному і культурному житті. Братства протистояли наступові католицизму та уніатства, національному гнобленню. Існували з XVI до початку XVIII ст.
8.Національно-визвольний рух — боротьба народів, спрямована на ліквідацію іноземного панування і завоювання національної незалежності, реалізацію нацією права на самовизначення, створення національної держави.
9.Національно- визвольна війна — війна народу проти іноземного панування за національне визволення та створення власної незалежної держави.
10.Військо Запорозьке — назва Української козацької держави, створеної Б. Хмельницьким під час Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.
11.Гетьманщина — напівофіційна назва значної території України на лівому і правому берегах Дніпра, де з середини XVII ст. і до 1764 р. поширювалася влада гетьманського уряду. Після "Вічного миру” (1686 р.) термін "гетьманщина" застосовується лише стосовно
Лівобережної України.
12.Лівобережна Гетьманщина — після "Вічного миру" (1686 р.) між Росією і Річчю Посполитою термін "гетьманщина" застосовується стосовно Лівобережної України з Києвом і 30-40-верстовою смугою навколо міста.
13.Слобожанщина — історична територія, що охоплює нинішню Харківську та частини Сумської, Донецької, Луганської областей України, а також частини Воронезької, Курської і Білгородської областей Росії.
14.Руїна — період глибокої кризи української державності, який тривав з 1658 р. до середини 80-х років XVIII ст., що характеризується внутрішньою боротьбою козацької старшини за владу і вторгненням в Україну іноземців.
15.Чортомлицька Січ — Січ, що проіснувала з 1652 р. до 1709 р. і була зруйнована за наказом Петра І. З одного боку виходила на поле (степ), з інших боків обмивалася річками Підпільною, Прогноєм (тепер Гнила), Чортомликом. Тепер — це окремий острівець біля села
Капулівки, досить високий, зарослий деревами і травою. Залишилися сліди валів і ровів.
16.Малоросія — в офіційних документах царської Росії назва тієї частини України, яка від другої половини XVII ст. була у складі Російської держави (Лівобережжя з Києвом і невеликою територією навколо нього).
17.Малоросійська колегія — центральний орган російської колоніальної адміністрації в Лівобережній Україні у XVIII ст., мета якого — контроль за діяльністю гетьмана та українського уряду і поступове обмеження політичної автономії Гетьманщини.
18.Гайдамаки (з турецької — "гайда" — гнати, переслідувати, тривожити) — польська шляхта називала учасників антифеодального та національно-визвольних рухів в Україні. В Україні гайдамаками називали народних повстанців, які боролися проти польської адміністрації та польських панів.
19.Опришки — народні месники, учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти феодального, релігійного й національного гніту.
20.Вольності Війська Запорозького — назва володінь Запорозької Січі. Сучасні Дніпропетровська, Запорозька та частина Кіровоградської, Донецької і Херсонської областей.
21.Підпільненська Січ— остання укріплена столиця козацької держави на р. Підпільній — Нова Січ, заснована козаками, які повернулися з татарських володінь з Олешківської Січі за дозволом царського уряду в 1734 р. Нова Січ проіснувала з 1734 р. по 1775 р.
22.Задунайська Січ — козацькі укріплення за Дунаєм у межах турецьких володінь, засновані козаками, які втекли після ліквідації Запорозької Січі. Проіснувала з 1775 р. до 1828 р.
23.Реєстро́ві козаки́ — частина українського козацтва, прийнята на військову службу польсько-литовською владою і записана в окремий список — реєстр, звідки й назва — реєстрові козаки.
24.Шля́хта (пол. Szlachta) — провідний суспільний привілейований соціальний стан, форма аристократії у Польщі, Литві, Білорусі та Русі-Україні у 14 — 18 століттях.
25.Старшина́ — військове звання молодшого командного (унтер-офіцерського) складу в армії багатьох країн. У збройних силах СРСР введене постановою ЦВК і РНК СРСР від 22 вересня 1935.
26.Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьманаБогдана
Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687).
27.Пала́нка — адміністративно-територіальна одиниця у період існування Нової Січі в 1734-75 роках.
28.Автоно́мія-право самостійного здійснення державної влади чи управління, надане частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією. Автономія означає право якогось національно-територіального утворення
(наприклад, області) самостійно здійснювати внутрішнє управління. Автономія може базуватися на культурній чи етнічній відмінності — і часто веде до наступної незалежності.
29.Гре́ко-като́лицькі це́ркви — сучасна назва східних католицьких церков візантійської традиції. Представлені і в Україні.
30.Зимі́вники — село в Україні, у Свердловському районі Луганської області. Населення становить 133 особи. Орган місцевого самоврядування — Провальська сільська рада.
31.Коза́цькі літо́писи — історико-літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів —літературна, близька до
народнорозмовної.
32.Колії́вщина — селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі.
33.Констит́уція (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), що визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й
обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.
34.Малоросі́йська коле́гія або Перша Малоросі́йська коле́гія — колегія Російської імперії у 1722–1727 рр., що займалася справами України.
