Причини зближення Німеччини і Радянського Союзу
1. А. Гітлер хотів перекроїти карту Європи на свою користь.
2. У 1939 р. німецький уряд виявив зацікавлення в тому, щоб під час воєнної кампанії «третього рейху» проти Польщі та західних держав Радянський Союз тримався нейтралітету.
3. Німеччина прагнула запобігти зближенню СРСР із західними державами. Виникнення антигітлерівської коаліції могло поставити під загрозу всю нацистську стратегію агресивної війни.
4. СРСР сподівався на територіальні придбання за рахунок Прибалтики, Фінляндії, Польщі та Румунії.
5. Радянський Союз сподівався через посередництво Німеччини врегулювати збройний конфлікт із Японією на Далекому Сході. Радянсько-німецький пакт від 23 серпня 1939 р. і таємний протокол до нього У червні 1939 р. розпочалися прямі контакти між СРСР і Німеччиною під прикриттям торговельних переговорів. 19 серпня 1939 р.
Німеччина і Радянський Союз підписали торговельний договір, який передбачав надання кредиту СРСР (200 млн марок) і розширював його можливості в експорті продовольства і закупівлі нової техніки:
• до 22 червня 1941 р. під виділений кредит СРСР отримав лише 24% замовленої промислової продукції (машин, верстатів, оптичних приладів, морських буксирів, риболовних траулерів);
• в обмін на постачання зерна, нафтопродуктів, кольорових металів, сировини СРСР отримав промислових товарів на 72,3 млн марок (60% замовлення). 23 серпня 1939 р.
До Москви прибув міністр закордонних справ Німеччини Й. Ріббентроп із узгодженим текстом договору про дружбу і ненапад між СРСР і Німеччиною строком на 10 років (пакт Молотова — Ріббентропа). Уночі його було підписано, а наступного дня опубліковано.
Договір містив сім статей і передбачав зобов’язання обох сторін:
• утримуватися від агресивних дій одна проти одної;
• утримуватися від будь-якого нападу одна на одну як нарізно, так і спільно з іншими державами; • усі суперечки між країнами здійснювати в мирний спосіб;
• проведення консультацій з питань, що стосуються спільних інтересів.
Додатково до цього договору підписано таємний протокол, яким «розмежовувалися» сфери інтересів сторін у Східній Європі:
• визначалися зони впливу СРСР і Німеччини у Східній Європі; • підтверджувалася згода СРСР на просування німецьких військ до лінії Нарва — Вісла — Сян;
• таємний протокол встановлював зоною впливу СРСР, Естонію, Латвію, Фінляндію, Бессарабію, Східну Польщу (Варшавське і Люблінське воєводства), західноукраїнські й західнобілоруські землі;
• німецькою зоною впливу визначено Литву.
Після нападу Німеччини на Польщу (1 вересня 1939 р.) лінія розмежування німецьких і радянських військ перемістилася до р. Буг, що порушувало домовленості, зафіксовані у таємному протоколі. Тому А. Гітлер погодився передати до сфери впливу СРСР Литву. Він унеможливлював продовження англо-франко-радянських переговорів та участь СРСР у боротьбі проти нацистської агресії. Про існування таємного протоколу тривалий час замовчувалося в радянській історіографії. Він зберігся лише у копіях, оригінали не збереглися ні в німецьких, ні в радянських архівах. Був опублікований в СРСР 1989 р. після закінчення роботи комісії з вивчення цього питання на чолі з О. Яковлєвим. Договір про дружбу і державний кордон між Німеччиною та СРСР (28 вересня 1939 р.)
Цей договір:
• уточнював розмежувальну лінію між СРСР і Німеччиною по території Польщі;
• кордон відсунули на схід від р. Вісли до р. Буг; • Гітлер погодився на передання до радянської «сфери впливу» Литви;
• підтверджував долучення західноукраїнських і західнобілоруських земель до складу СРСР.
Отже, договори встановлювали сфери впливу. Уряд Німеччини давав згоду на приєднання до СРСР польської частини Західної України, Західної Білорусі, Бессарабії, Литви, Латвії та Естонії. Внаслідок поділу Польщі до СРСР відходило 51,4% території з 37,1% населення (12 млн душ). Частина етнічних українських земель (Лемківщина, Посяння, Холмщина, Підляшшя) опинилися під німецькою окупацією. 11 лютого 1940 р. в Москві було підписано економічну угоду, згідно з якою Німеччина отримувала від СРСР продовольство та військово-стратегічні матеріали. У Бресті, Пінську, Ковелі відбулися спільні військові паради, що мало символізувати дружбу СРСР та Німеччини.
Наслідки радянсько-німецьких договорів Для Німеччини
1. Дістала повну свободу дій у Європі.
2. Забезпечила собі надійний тил для воєнних дій проти Західної Європи.
3. Забезпечила підтримку з боку СРСР у війні проти Польщі.
4. Одержала у своє розпорядження значні матеріальні та людські ресурси.
5. Забезпечила собі постачання з СРСР продовольства та військово-стратегічних матеріалів.
За період з лютого 1940 р. до червня 1941 р. СРСР постачив Німеччині близько: 1,6 млн тонн зерна, 140 тис. тонн марганцю, 26 тис. тонн хрому, 1,5 млн тонн лісоматеріалів, 2 млн тонн нафтопродуктів, 10 тис. тонн бавовни, 900 кг платини тощо. Постачання Німеччині становили понад 40% усього радянського експорту. 6. Німеччина та її союзники могли без перешкод розв’язати агресію і втягнути людство у Другу світову війну.
Для Радянського Союзу
1. Дістав можливість зміцнити обороноздатність країни.
2. Одержав можливість поширити свій вплив у західному напрямку.
3. Одержав тимчасовий нейтралітет, що за нього Німеччина платила територіальними поступками.
Для України
1. Західноукраїнські землі возз’єдналися з радянською Україною.
2. Частина західноукраїнських земель (Лемківщина, Посяння, Холмщина і Підляшшя) площею 16 тис. кв. км, на якій мешкало 550 тис. українців, опинилися під німецькою окупацією і їх було долучено до так званого Польського генерал-губернаторства (центр м. Краків), яке вважалося частиною «третього рейху».
3. До складу України ввійшли Північна Буковина і частина Бессарабії.
4. Сталінська тоталітарна система поширилася на всі приєднані українські землі, розпочався масовий терор.
Висновки Договори з Німеччиною:
• суперечили принципам міжнародного права, ігнорували загальновизнані норми міжнародних відносин між державами, бо ґрунтувалися на насильстві стосовно третьої сторони;
• не відвернули загрози агресії фашистської Німеччини проти СРСР;
• підірвали міжнародний авторитет СРСР як співучасника поділу Польщі;
• сприяли міжнародній ізоляції СРСР. Відповідальність за розв’язання Другої світової війни лежить і на сталінському керівництві.
Пакт Молотова — Ріббентропа розв’язував Гітлеру руки в його загарбницьких планах у Європі. За таємні змови за спиною народу заплачено величезною ціною людських жертв і страждань.
