Перебудова управління промисловістю й будівництвом розпочалася у 1957 р.

Причини проведення реформ

1. Криза в розвитку промисловості та в сільському господарстві.

2. Відставання СРСР від країн Заходу, де бурхливо розгорталася науково-технічна революція.

3. Панування командно-адміністративної системи.

4. Відсутність необхідних прав у союзних республік, трудових колективів.

5. Необхідність прискорення науково-технічного прогресу.

    Науково-технічна революція — процес якісного перетворення продуктивних сил на основі досягнень науки і техніки.

Зміни в управлінні господарством

1. У квітні 1953 р. було прийнято рішення про скорочення міністерств союзного (з 30 до 20) і союзно-республіканського (з 21 до 13) підпорядкування.

2. На початку 1954 р. ухвалено рішення про зменшення чисельності працівників адміністративно-управлінського апарату.

3. У 1957 р. більшість міністерств було ліквідовано, а замість них створювали територіальні ради народного господарства — раднаргоспи.

4. Створення в Україні 11 (з 1960 р. — 14) раднаргоспів.

5. Розширювалися права республік у формуванні свого бюджету, в питаннях матеріально-технічного постачання і у використанні капіталовкладень.

6. У відання республік передавалися питання адміністративно-територіального устрою, районування, Цивільного, Кримінального і Процесуального кодексів.

7. Відбулася децентралізація управління народним господарством, запроваджена у 1957 р.

8. У 1962 р. керівні партійні органи на місцях було поділено за виробничим принципом — на промислові й сільськогосподарські. Одночасно відбулося злиття партійних і державних контролівних органів.

9. Скорочено чисельність армії, що дало можливість більше коштів вкладати у виробництво ракетно-ядерної зброї і в космічну програму.

Реформи в промисловості Продукція промисловості не відповідала світовим стандартам. Основну частину радянського експорту становила не готова продукція, а сировина.

1. Надано обмежену господарську самостійність регіонам.

2. Економіка переходила до управління за територіальним принципом через ради народного господарства (раднаргоспи), що створювалися в адміністративних економічних районах. На території УРСР їх було створено 11.

3. Внаслідок цієї реформи в Україні ліквідовано 11 промислових і будівельних міністерств, а два міністерства перетворено з союзно-республіканських на республіканські.

4. У рамках раднаргоспів підприємства об’єднувалися в трести й комбінати за галузевим принципом, підпорядковуючись відповідним галузевим управлінням.

5. Розширено права республіканських і місцевих органів, зокрема й через використання бюджетних коштів.

6. Під контроль раднаргоспів України було передано понад 10 тис. промислових підприємств.

7. Для управління промисловістю в межах республіки створено Українську раду народного господарства.

8. У 1962 р. замість 14 економічних адміністративних районів було створено сім економічних районів.

     Децентралізація — розширення прав місцевих державних органів управління внаслідок передання їм деяких функцій центральних органів. Аграрна політика у другій половині 50-х — першій половині 60-х років XX століття. Реформи у сільському господарстві У вересні 1953 р. пленум ЦК КПРС прийняв постанову «Про заходи подальшого розвитку сільського господарства», розпочалося реформування в сільському господарстві. Велику увагу приділяли розвиткові аграрного сектору: з 1953 р. по 1964 р. відбулося 14 пленумів ІДК КПУ з питань розвитку сільського господарства.

1. Значну увагу звертали на зміцнення матеріально-технічної бази колгоспів.

2. Вживали заходів з посилення матеріальної зацікавленості колгоспників у суспільному виробництві, а тому підвищено закупівельні ціни на продукцію сільського господарства. Протягом 1952-1958 рр. закупівельні ціни на зерно збільшилися у 7, на картоплю — у 8 разів, на продукти тваринництва — у 5,5 разу.

3. Здійснено перехід від жорсткого планування до поєднання централізованого планування з господарською самостійністю колгоспів і радгоспів. Вони отримали право самостійно визначати розміри посівних площ, кількість худоби тощо.

4. Зверталася увага на поліпшення якісного складу керівників сільськогосподарського виробництва, на село було направлено значну кількість спеціалістів.

5. Проведено реорганізацію МТС, унаслідок якої ліквідовано МТС і техніку продано колгоспам (1958 р.). Необхідність викуповувати техніку в МТС, а надалі — купувати її в держави важким тягарем лягала на слабку економіку колгоспів.

6. М. Хрущов намагався вирішити проблему продовольства екстенсивним методом розвитку — підняттям цілини, що призвело до екологічної катастрофи після розорення майже 16 млн га незайманих земель Казахстану та Сибіру. Це значно вплинуло на ситуацію в Україні, яка повинна була взяти на себе велику частину витрат. До 1956 р. з України на цілину було відправлено тисячі тракторів, 80 тис. досвідчених сільськогосподарських робітників, що для України мало негативне значення.

7. «Кукурудзяна кампанія» (з 1955 р.), що передбачала посіви кукурудзи на 28 млн га по всьому СРСР. У 1961 р. в Україні під кукурудзу було виділено 3 млн гектарів кращих земель. Посіви кукурудзи насаджувалися командним методом, в Україні це відбувалося на шкоду іншим традиційним для України культурам, насамперед пшениці.

8. Величезної шкоди економіці завдали волюнтаристські гасла: «Наздогнати й випередити Америку з виробництва молока, масла й м’яса на душу населення», що було черговою утопією. Завищено плани здавання продукції тваринництва, що призвело до зменшення поголів’я худоби.

9. Проводили укрупнення колгоспів. Колгоспи почали охоплювати по кілька населених пунктів. Виникла проблема «неперспективних сіл», на які кошти не виділяли. З 1953 р. — піднесення сільськогосподарського виробництва. З 1958 р. — у сільському господарстві України розпочався спад.

Причини спаду сільськогосподарського виробництва

1. Переважали екстенсивні форми господарювання, а не інтенсивні. Вони дедалі більше виявляли свою неспроможність та безперспективність.

2. Знову посилився командно-адміністративний тиск на колгоспи.

3. Непродумані рішення. Наприклад, примусові викупи колгоспами техніки МТС унаслідок ліквідації МТС у 1958 р. Колгоспи України були змушені придбати понад 100 тис. тракторів, 43 тис. і комбайнів та іншу техніку на 4,2 млрд крб.

4. Непослідовність проведення реформ у сільському господарстві.

5. Селянство, як і раніше, не було зацікавлене працювати в колгоспах.

6. Держава й надалі розпоряджалася результатами праці колгоспників.

Наслідки

• Відставання сільського господарства негативно позначилося на розвитку харчової і легкої промисловості, на життєвому рівні населення України.

• Погіршилася продовольча ситуація в Україні.

• Відбулося різке підвищення цін.

• Знизився життєвий рівень усього населення України.

• Почалися масові закупівлі зерна за кордоном.

• 1963 р. виявився неврожайним і СРСР вперше закупив у США і Канаді великі партії хліба. Відтоді країна потрапила у залежність від імпорту хліба і вже не могла обійтися без завезення зерна на мільярди доларів.

• Внаслідок нестачі продуктів харчування та дорожнечі їх розпочалися страйки та повстання робітників. Інтенсивні методи — методи, що ґрунтуються на раціональному використанні ресурсів, покращенні техніки й технології виробництва, родючості земель, зростанні вкладів коштів і праці для підвищення його продуктивності та матеріальній зацікавленості колгоспників у результатах їхньої праці (це якісне зростання виробництва за збереження тих самих площ). Екстенсивні методи — досягнення збільшення виробництва за рахунок розширення посівних площ. 

Реформування у соціальній сфері

1. На дві години скорочувалася тривалість робочого дня у передвихідні й передсвяткові дні.

2. З осені 1959 р. підприємства, установи й організації розпочали поступовий перехід на п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідним днями за восьмигодинного робочого дня.

3. Встановлювався шестигодинний робочий день для підлітків до 18 років.

4. Збільшувалася тривалість відпусток, пов’язаних з вагітністю і пологами (з 77 до 112 календарних днів).

5. Запроваджено щомісячне авансування колгоспників, ліквідовано натуроплату, списано заборгованість із податку і постачань за попередні роки.

6. Скасовувалася плата за навчання у старших класах середніх шкіл та вищих навчальних закладах.

7. У 1956 р. вперше було встановлено пенсію для працівників колгоспів.

8. Розпочалося масове житлове будівництво.

9. Підвищено заробітну плату робітників, колгоспників.

Зрушення у повсякденному житті населення

1. У квітні 1956 р. Президія Верховної Ради СРСР своїм указом відмінила кримінальну відповідальність робітників і службовців за самовільне залишення підприємств і установ та прогул без поважних причин.

2. 1957 р. ліквідовано державні позики, які забирали близько 10% заробітків трудящих і примусово розповсюджувалися серед населення, будучи прихованою формою додаткового оподаткування населення.

3. Зросли грошові доходи жителів України. Сума вкладів в ощадних касах республіки зросла з 2,7 млрд крб у 1950 р. до 19,7 млрд крб у 1960 р.

4. Сільські мешканці одержали паспорти.

5. У 1961 р. проведено грошову реформу у співвідношенні 1 до 10. Вона підвищила купівельну спроможність населення.

6. Зроблено деяке послаблення в ціноутворенні й податковій політиці. Присадибні ділянки звільнено від оподаткування.

7. Знижено ціни на товари широкого вжитку.

8. Розпочалося масове житлове будівництво.

9. Одержали або збудували собі житло 18 млн осіб.

10. З’явилися нові магазини, їдальні, кафе, ресторани, урізноманітнювався асортимент промислових товарів.

11. У побут багатьох людей увійшла нова техніка — телевізори, магнітофони, пральні машини тощо.

Наслідки реформ М. Хрущова Позитивні наслідки

1. Реформи дали поштовх виходові країни з кризи.

2. Відбулася децентралізація управління народним господарством, надано обмежену господарську самостійність регіонам.

3. Розширилися господарчі права республік і органів місцевого самоврядування.

4. У межах економічних районів розширилися можливості спеціалізації й кооперування.

5. Підприємства почали працювати в інтересах тих територій, де були розташовані, між ними налагоджувалися економічні зв’язки.

6. Господарники дещо звільнилися від диктату центру.

7. Покращилося використання місцевих ресурсів, а управлінські структури було наближено до виробництва.

8. Скоротився адміністративно-управлінський апарат.

9. Система управління стала раціональнішою у використанні матеріальних і трудових ресурсів.

10. Оновлено керівні органи компартії не менш як на чверть та запроваджено можливість бути обраними в ці органи не більше ніж на три терміни підряд.

11. Дещо ліквідовано привілеї номенклатури, різко зменшилася кількість службових автомобілів.

12. Зросло виробництво товарів широкого вжитку

13. Зросли грошові доходи жителів У країни.

14. Значно зріс рівень життя людей.

15. Поступово зростали обсяг торгівлі й грошовий обіг на селі, доходи колгоспників.

16. Розпочалося значне житлове будівництво.

Негативні наслідки

1. Збережено монополію компартії на політичну владу.

2. Реформи фактично обмежилися реорганізацією управління.

3. Не вдалося знайти в оптимальній формі поєднання місцевих та загальнодержавних інтересів.

4. Послабилися господарські зв’язки між підприємствами.

5. Повільно впроваджувалися у виробництво нові технології.

6. Реформування суспільства відбувалося непослідовно, хвилеподібно, а інколи навіть авантюрно.

7. Реформи мали командно-адміністративний характер і не змінювали тоталітарної системи.

8. Зберігався значний перекіс у бік важкої промисловості.

9. Повною утопією було проголошення «розгорнутого будівництва комунізму» у новій програмі КПРС, прийнятій на XXII з’їзді КПРС у 1961 р., а також твердження М. Хрущова, що «теперішнє покоління радянських людей буде жити за комунізму», коли реалізується розподіл «за потребами».

10. У сільському господарстві зберігалася надмірна централізація, коли в центрі продовжували вирішувати, що і де треба сіяти, не враховуючи місцевої специфіки.

11. Відбувався новий наступ на особисті присадибні господарства:

• у 1956 р. встановлено високий податок на утримання худоби у місті, а у 1959 р. заборонено утримувати худобу в містах і робітничих селищах;

• обмежено власників худоби у пасовищах і заготівлі кормів.

12. Під гаслами ліквідації істотної відмінності між містом і селом розпочалося спорудження багатоповерхових житлових будинків у селах, де розміщувалися центральні садиби колгоспів. Поселяючи колгоспників у квартири міського типу, влада фактично позбавляла їх присадибного господарства. 

13. У зв’язку з укрупненням колгоспів зростала кількість неперспективних сіл» (дрібних сіл і хуторів), а тому скорочувалося фінансування на їх економічний, соціальний та культурний розвиток.

14. На багатьох посадах продовжували перебувати практики без відповідної освіти й кваліфікації.

15. Легка й харчова промисловість, як і перше, істотно відставала від важкої. Постійно зберігався дефіцит і низька якість необхідних товарів.

16. Продуктивність праці значно відставала від розвинених капіталістичних країн із розвиненою ринковою економікою.

17. Не відбувалося помітних зрушень в якості продукції. 18. Неякісним залишалося медичне обслуговування, відставав рівень народної освіти, хоча кількість шкіл, технікумів, вишів за цей час збільшилася.

19. Влада ігнорувала загрозу природних катастроф. Наслідком цього став, наприклад, витік селевих потоків із Бабиного Яру 13 березня 1961 р. Через безвідповідальність керівництва Києва і республіки загинуло тисячі людей.

Причини невдач реформ М. Хрущова

• Неспроможність командно-адміністративної системи провести глибоке реформування.

• Половинчастість у подоланні сталінізму.

• Відрив ідеології і політики від реального життя.

• Слабка участь широких народних мас у реформах.

• Стиль керівництва самого М. Хрущова, його волюнтаризм, суб’єктивізм, авторитаризм. Авторитаризм — влада, що ґрунтується на підпорядкуванні управління країною одній особі.

    Волюнтаризм — соціально-політична діяльність, яка нехтує об’єктивними законами історичного розвитку, керується суб’єктивними (власними) бажаннями і волею окремої людини та її довільними рішеннями.

    Суб’єктивізм — оцінка й винесення рішень залежно від особистих симпатій чи антипатій