клас Масові репресії Шлях Й. Сталіна до необмеженої влади в партії та державі У партійно-державному керівництві точилася гостра боротьба навколо питань подальшого розвитку країни. Прагнення встановити контроль над партією та державою, відсутність конкурентів, прагнення захопити всю повноту влади було характерним для 20-х років. Основними суперниками в цій боротьбі виступили Й. Сталін і Л. Троцький. Противників Й. Сталіна називали опозиціонерами. Г. Зінов’єв, Л. Каменев, Л. Троцький після XIV з’їзду ВКП(б) для зміцнення своїх позицій вирішили скористатися популярним гаслом індустріалізації. їхня програма прискорення темпів капітального будівництва у промисловості дістала назву «надіндустріалізація», яка повинна була здійснитися за рахунок селянства. У жовтні 1927 р. опубліковано тези ЦК ВКП(б) до XV з’їзду партії з критикою Л. Троцького та його прибічників, у так званому “лівому ухилі”. Майже всі керівники України, у тому числі Л. Каганович (генеральний секретарЦК КП(б)У з 1925 p.), А. Мануїльський, Г. Петровський, М. Скрипник, В, Чубар, виступили проти нього. На XV з'їзді ВКП(б) Л. Троцького та всіх його прибічників було виключено з партії. Проти репресивних методів “воєнного комунізму” виступили М. Бухарін, О. Риков, М. Томський. Вони звинувачували И. Сталіна у воєнно-феодальних методах експлуатації селян”. М. Бухаріна та його прихильників звинуватили в капітуляції перед куркульством, “правому ухилі”. Листопадовий 1929 р. пленум ЦК ВКП(б) вивів М. Бухаріна зі складу політбюро. У керівництві України послідовників М. Бухаріна, які наважилися б відкрито захищати свої погляди, було обмаль. Й. Сталін здобув диктаторську владу в партії та державі. Зміни в соціальному складі населення Внаслідок радянської модернізації (індустріалізації, колективізації) змінилася класова структура суспільства. 1. Зникли категорії приватних торговців, власників підприємств. 2. Зникли приватні підприємці, як їх називали «особи вільних професій» внаслідок заборони приватного підприємництва. 3. Зникла велика верства кустарно-ремісничого населення. 4. Цілком зник клас селян-власників. 5. Селяни-колгоспники, які були залежні від держави, однак не мали гарантованого мінімуму заробітної плати, у 1940 р. становили майже половину населення України. 6. Зростала чисельність службовців і спеціалістів народного господарства, освіти, науки, яких на кінець 30-х років було майже 2 млн, 25% мали середню й вищу освіту. Інтелігенцію віднесено до категорії службовців. 7. Чисельно зростав робітничий клас, поповнюючись насамперед за рахунок селян, які йшли в місто, рятуючись від колективізації, репресій і голоду. Частка жінок серед робітників потроїлася порівняно з дореволюційним періодом. Держава цілеспрямовано розширяла масштаби жіночої праці, щоб скористатися додатковим ресурсом робочої сили. Жінки також були заінтересовані працювати. Заробітна плата було настільки низькою, що чоловік не міг прогодувати родину сам. Формування партійно-бюрократичної номенклатури За роки радянської влади сформувався новий правлячий клас — номенклатура. Номенклатура — це верхівка партійно-державного й господарського апарату, забезпечена всіма матеріальними благами і відгороджена від мільйонів людей різноманітними привілеями. Система добору керівних кадрів закріпила верховенство політичних, а не ділових якостей кандидатів до касти номенклатури. Тому висуванці постійно відчували, що можуть обійняти ту чи іншу посаду не за правом кращого, а залежно від рішення вищої інстанції. Недемократичні умови діяльності, відсутність критики та підлабузництво призводили до зловживань владою. Матеріальний достаток владної верхівки забезпечувався не лише порівняно високою зарплатою, а й напівприхованими привілеями і доступом до закритих спецрозподільників, можливістю одержувати додаткові соціально-культурні послуги, мати кращі умови відпочинку. Масові репресії Головна мета сталінського терору: 1. Прагнення Й. Сталіна зміцнити і захистити свою владу. 2. Намагання придушити всякі виступи проти радянської влади. 3. Не допустити формування міцної опозиції режиму. 4. Ліквідувати прояви українізації. 5. Знищити прагнення українців до самостійного, національно-державного і культурного життя. 6. Позбавити українців історичної пам’яті. 7. Заборонити різні релігійні течії, зруйнувати храми. 8. Відкинути ті напрямки суспільної, філософської та історичної думки, які виходили за рамки ідеологічних догм. Для виправдання репресій Сталін висунув тезу про загострення класової боротьби під час будівництва соціалізму та наявність в Україні, «повзучих» націоналістичних ухилів. В Україні почастішали репресії з кінця 20-х років 1928 р. Сфабриковано «Шахтинську справу» над інженерно-технічними працівниками Донбасу. Й. Сталін використав цю справу для обґрунтування необхідності боротьби з ворогами, які, на його думку, перешкоджали соціалістичному будівництву. 1929 р. Звинувачення проти «класово-ворожих елементів» почали розглядати «трійки» у складі першого секретаря райкому партії, голови райвиконкому і начальника місцевого відділення ДПУ. Березень — квітень 1930 р. У Харкові судили 45 членів, міфічної «Спілки визволення України». Судили інтелектуальну еліту українського народу (серед засуджених 2 академіки, 11 професорів, 2 письменники, науковці, викладачі вишів, учителі, юристи). Її керівником оголосили колишнього діяча Центральної Ради, знаного літературознавця С. Єфремова. Червень 1930 р. Надзвичайна комісія Верховного суду УРСР розглянула кримінальну справу «Контрреволюційні організації в сільському господарстві». 29 прихильників О. Чаянова і М.Бухаріна, які виступали за багатоукладність економіки та всебічний розвиток сільськогосподарської кооперації, було звинувачено в антиурядових діях. Вони загинули у таборах. 1931 р. Сфабриковано справу Українського національного центру, в яку втягнули двох видатних українських істориків: М. Грушевського і М. Яворського. 1933 р. Обвинувачення фахівців сільського господарства втому, що вони спеціально «прищеплюють худобі в колгоспах і радгоспах чуму, сибірку, сприяють поширенню менінгіту серед коней тощо». Розглядалася справа 75 службовців наркоматів. На розгляд справи 75 осіб витратили менше ніж добу. У результаті 35 осіб розстріляно. 1933 р. Суд над Українською військовою організацією. Звинувачено 148 осіб. 1934 р. Почалася масова кампанія «викриття ворогів» і репресій проти них після вбивства С. Кірова (Г грудня 1934 р.). 1 грудня 1934 р. Президія ЦВК СРСР прийняла постанову про порядок розгляду звинувачень у підготовці чи здійсненні терористичних актів, яка відводила на слідство в цих справах не більше ніж 10 діб. Справи розглядали без прокурорів і адвокатів. Оскарження чи помилування не допускалося. Найвищу міру покарання виконували відразу після винесення вироку. Середина грудня 1934 р. Засуджено до розстрілу 28 представників творчої та наукової інтелігенції у справі Українського центру білогвардійців — терористів. 1935 р. Оголошено про викриття Всеукраїнського боротьбистського центру. 1936 р. Сфабриковано справу Українського троцькістського центру, Соціал-демократичної партії України та ін. «Великий терор» 1937—1938 pp. Терор став масовим і всеохопним. Масові репресії охопили всі категорії населення: представників партійного і державного апарату, військових, інтелігенцію, робітників, селянство. 1937 р. Порядок розгляду справ, визначений постановою Президії ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 p., було поширено на звинувачених у шкідництві та диверсіях. Слідство провадилося із застосуванням жорстоких тортур. Цю практику узаконено у 1937 p., коли Й. Сталін особисто від імені ЦК ВКП(б) дав вказівку органам НКВС застосовувати до арештованих фізичні методи впливу. 1937 р. Посилився терор після візиту особистих представників Й. Сталіна в Україну — В. Молотова, М. Єжова, М. Хрущова. 1938 р. Репресії не припинилися і після того, як у січні 1938 р. партійну організацію республіки очолив Микита Хрущов. В Україні зазнали репресій: 1. Більшість керівників КП(б)У і РНК.. Серед них Є. Квірінг, В. Затонський, Ю. Медведев, Ю. Коцюбинський, X. Раковський, С. Косіор, В. Чубар. 2. Майже повністю був знищений ЦК КП(б)У, обраний на XII з’їзді КП(б)У (із 62 членів ЦК знищено 55, з 11 членів політбюро загинуло 10). 3. Репресії здійснювалися в рядах КП(б)У внаслідок її чисток. З 1933 р. по 1938 р. кількісний склад КП(б)У зменшився на 266,3 тис. членів. 4. Репресовано багатьох видатних діячів культури: письменника Остапа Вишню, режисера, засновника театру «Березіль» Леся Курбаса, засновника школи монументального мистецтва М. Бойчука, письменників М.Куліша, О. Досвітнього та інших. 5. Репресовано багатьох військових. Повністю знищено штаб Київського військового округу, який очолював Й. Якір. Пропагандистський ідеал радянської людини Радянська система не могла погодитися зі свободою ініціативи. За партійними стандартами йшов процес виховання нового покоління людей — будівників світлого майбутнього комуністичного суспільства. Вище партійно-державне керівництво продовжувало активно й цілеспрямовано здійснювати політику обмеження інтелектуальної свободи встановленням жорсткої політичної цензури, яка торкалася всіх сфер духовного життя народу. Під пильним контролем перебували засоби масової інформації, видавництва, різноманітні масові заходи, навіть приватне життя громадян. З бібліотек вилучали «ідеологічно шкідливу та застарілу літературу», внаслідок чого бібліотеки втратили 60% книжкового фонду. У молоді виховувалося зневажливе ставлення до свого минулого, заохочувалися доноси, наклепи. Створювалася атмосфера загальної підозри, йшов пошук «ворогів народу» і замаскованих «троцькістів». чи «буржуазних націоналістів», фабрикувалися справи і розгорталися політичні процеси, переважно проти інтелігенції. У суспільстві нав’язувалася думка, що радянська людина — це насамперед “соціальна людина”, для якої інтереси колективу завжди мають вище значення, ніж особисті, а всебічний розвиток особи розглядався не як мета соціалістичного будівництва, а як засіб досягнення мети. Підкорення індивідуального колективному ставало законом для письменників, художників, науковців. Створювалися нові революційні обряди, влаштовувалися революційні свята. Зміни у масовій психології та свідомості населення У 30-х роках кожна людина була цілковито безсила перед державою. Сформувалася психологія бездумних «гвинтиків», відчуженість людей між собою. Понівечено долю мільйонів людей — членів сімей «ворогів народу». У страху, заохоченні до наклепів, в умовах насильства виховувалося ціле покоління людей. Організовано боротьбу з «релігійними забобонами»: за участі молоді організовано руйнували храми, заборонено використання подзвону церковних дзвонів. Суспільство все більше занурювалося у прірву страху, відчаю, соціальної деградації. У структурах ДПУ — НКВС сформувалася каста катів, які щоденно розстрілювали сотні в’язнів. За цю «роботу» навіть одержували високі нагороди. Ретельно налагоджений апарат маніпулювання суспільною свідомістю насаджував містично-забобонне схиляння перед «вождем», його діяннями. Всебічна і постійна пропаганда сприяла створенню ілюзорних і міфологічних уявлень про Й. Сталіна. У свідомості багатьох людей особа Й. Сталіна перетворювалася на символ соціалізму, символ держави.