Партія — організована група однодумців, які виражають інтереси частини народу і ставлять своєю метою завоювання державної влади або участі у її здійсненні.
1. Революційна українська партія (РУП)
Заснована 29 січня 1900 р. в Харкові діячами студентських громад з ініціативи Д. Антоновича, Б. Камінського, М. Русова, Л. Мацієвича, О. Коваленка та інших. Першим програмним документом цієї партії стала брошура М. Міхновського «Самостійна Україна», в якій проводилася ідея боротьби за єдину Україну: «одна, єдина; нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». Згодом гасло самостійної України замінено вимогою культурно-національної автономії в межах Російської імперії. Місцеві осередки РУП були у Харкові, Києві, Полтаві, Чернігові, Лубнах, Прилуках, Катеринославі та інших містах. Рупівці розповсюджували відозви, листівки, прокламації, в яких проповідували в основному мирні форми дій. Ставили своєю метою об’єднання різних поколінь інтелігенції в боротьбі за національне і соціальне визволення. Проте керівники партії не мали єдиної думки щодо стратегії і тактики діяльності партії і це спричинило її розкол.
2. Українська народна партія (УНП)
Заснована 1902 р. М. Махновським, який з невеликою групою націоналістичного напрямку відокремився від РУП. Партія була невеликою за чисельністю, її програму сформулював М. Міхновський у «десяти заповідях УНП»: • боротьба за національні права; • самостійна демократична республіка; • панування української мови, звичаїв,- культури. Основне гасло — «Україна дій українців». Після 1907 р. діяльність УНП занепала. В 1917 р. колишні її члени створили Українську партію соціалістів - федералістів.
3. Український соціал-демократичний союз
«Спілка», яка вийшла у грудні 1904 р. з РУП. Лідери — М. Маленевський, А. Скоропис-Йолтуховський. Хотіли, щоб партія представляла всіх робітників України незалежно від їх національності. Згодом вона стала на меншовицькі позиції і приєдналася до російських меншовиків на правах автономної організації.
4. Українська демократична партія (УДП)
Заснована у 1904 р. Її лідерами були О. Лотоцький, Є. Чикаленко, В. Чеховський. Виступали за конституційне правління, здобуття національних прав Україні в межах Російської держави. Була близька до російської партії кадетів.
5. Українська радикальна партія (УРП)
Створена 1904 р. Її лідерами стали Б. Грінченко, С. Єфремов, Д. Дорошенко: Була ліберальної орієнтації і виступала за встановлення конституційної монархії та право України на автономію.
6. Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП)
Утворилась у грудні 1905 р. з частини РУП, які залишилися після виходу з неї «Спілки». Лідерами стали В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш, Л. Юркевич та ін. УСДРП виступала за автономію України у складі Російської держави, за демократизацію суспільного ладу, конфіскацію великої земельної власності. Вважала можливим об’єднання з РСДРП на федеративних засадах, хоч ,і не поділяла революційного екстремізму цієї Партії.
7. Українська демократично-радикальна партія (УДРП)
Виникла у 1905 р. на основі злиття Української демократичної та Української радикальної партій. У 1907 р. перейменована в Українську трудову партію. Виступала за демократичну Україну в складі демократичної Росії, за земельну реформу. Висновок Щодо перспектив політичного розвитку України українські партії розподілялися на дві групи: • за автономію України у федеративній Росії; • за самостійність України.
Загальноросійські партії, які діяли в Україні
1. Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП)
Створена у 1898 р., у 1903 р. партія розкололася на дві фракції: • більшовиків, які пропонували революційний шлях перебудови суспільства. Вони вважали, що капіталізм — це. антагоністичне суспільство, яке потрібно замінити соціалізмом за допомогою революції. Головна революційна сила — пролетаріат, а головне зло — приватна власність. Більшовики мали значний вплив у Донбасі та деяких інших районах. Серйозного, впливу на революційно-визвольний рух в Україні більшовики не мали. Лідер більшовиків — В. І. Ленін. • меншовиків, — виступали за- реформістський шлях розвитку.
2. Партія українських і російських соціалістів-революціонерів (есерів)
Займалася пропагандистською роботою серед селян, у яких вбачала головну революційну силу. Широко використовували терор проти представників влади. Лідер есерів — В. Чернов, в Україні — Д. Доропіенко.
3. Партії ліберального спрямування • Конституційно-демократична партія (кадети)
Утворена 1905 р. Лідер — П. Мілюков. Виступали за конституційну монархію, свободу культурного розвитку для всіх націй. В Україні її підтримувала в основному інтелігенція. • «Союз 17 жовтня» («октябристи»). Партія великої і середньої буржуазії, виникла у 1905 р. Виступала за збереження існуючого ладу, за єдину і неподільну Росію. Лідер партії — О. Гучков.
4. «Союз російського народу»
Реакційна, чорносотенна організація, була найвпливовішою серед реакційних партій, виступала з шовіністичних позицій, за єдину і неподільну Росію, проти революційного і національного рухів. Її члени брали активну участь у єврейських погромах і вбивствах революціонерів та ліберальних діячів. На початку XX ст. чорносотенці видавали в Україні 26 тис. газет, один журнал, користувалися урядовою підтримкою та субсидіями.
5. В Україні діяли партії інших національних меншин:
• Польська соціалістична партія (ПСП);
• Єврейська партія «Бунд».
